Академія відступників

Розділ 41

– Ти все правильно почула. Спочатку Ашхем було створено як місце, де збирали всіх спалахів, але навчали їх не для того, щоб соціалізувати та відпустити. Точніше, вчили спалахів завжди, і вчили жорстко, але якісно. Але робилося це завжди тільки з однією метою – ті мали стати найманими вбивцями, які виконували б особливо важливі доручення монархів.

- Це не може бути правдою, - приголомшено промовила Ріна. Ну не міг її батько і дядько не знати про це! А якби це так, тато б не залишив її так безтурботно.

Втім, на цій думці гелі довелося зупинитись – її батько змушений був покинути Ашхем і можливості залишитися в нього не було. Як і приставити спеціального охоронця.

- Ще і як може, - приєдналася до подруги Фрей. – Учнів навчали й робили з них найкращих магів, здатних протистояти супротивникові не лише за допомогою своєї сили, а ще й фізично. Власне, так і виникла така дисципліна, як ведення бою. Артефакти та зілля теж були невіддільною частиною найманця – він мав за будь-яких обставин виконати місію. Деяких вирощували та виховували одинаками, щоб ті залишалися непримітними та могли шпигувати на користь держави. Інших – об'єднували в команди та вчили працювати злагоджено, покладаючись одне на одного. У таких командах об'єднували магів із різними силами, щоб покращити результати. Неодмінною їхньою частиною були артефактори, зіллєвари та менталісти.

На губах Фрейї з'явилася нахабна, зла і разом з тим трохи сумна усмішка - те, про що вона говорила, не можна було не зрозуміти. Їхній квартет був одним зі спецзагонів.

- Це якийсь злий жарт? Ви ж не можете бути насправді…

- Найманими вбивцями? - І коли тільки в кімнату встигли повернутися Айя та Лука? Ці двоє стояли біля самих дверей і з цікавістю спостерігали за реакцією Ріни. Дівчина зніяковіла, не знаючи, що відповісти, але артефактор позбавила її необхідності говорити це.

- Утримувати величезну академію з купою нікому не потрібних спалахів, дуже затратно фінансово та магічно. Значно простіше і швидше регулярно проводити зачистки та просто знищувати чи посилати у заслання таких магів. Але перший ректор Ашхема переконав Раду Круса, що монархи можуть отримати свою вигоду від цього. Тоді ще наш світ не був закритий від інших, і передбачалося, що випускники академії використовуватимуться виключно на користь Круса. Але згодом потреба у відбитті зовнішніх атак відпала, а ось внутрішні інтриги залишилися. Один за одним монархи стали вимагати до себе в служіння учнів Ашхема, і академія не мала права відмовити. Звичайно ж, випускники ставали банальним гарматним м'ясом, але не надто переживали через це. Кожен із них знав, навіщо росте і вчиться, і яким буде результат. Насамперед у цих стінах активно використовували ментальний вплив – передусім був обов'язок, який необхідно було виконати за будь-яку ціну, - продовжила розповідь Лукреція.

- Але хіба зараз так само? - Схмурніла Ріна, все ще не вірячи в те, що все це - правда.

- Не зовсім. Порядки змінилися тільки з появою шаї Нара – йому вдалося переконати Раду в тому, що значно вигідніше використати учнів у мирних цілях, на користь розвитку їхніх держав, а не знищення ворогів. Для такого згодяться і звичайні найманці, а не талановиті маги. Однак, до цього дня Ашхем все ще залежить від зовнішнього світу, а отже, ректор змушений був погодитись, що за особливих обставин деякі учні академії виконають роль убивць чи шпигунів. Їх, як і раніше, особливо ретельно готували до місії. До цього моменту нашому шановному гобліну вдавалося стримувати натиск. Якщо не помиляюся, навіть під час минулої війни з нагами, звідси пішли лише з десяток учнів. Це той мінімум, яким вдалося задобрити та заспокоїти Раду.

– І ви завжди знали це? З першого дня зрозуміли, що вас прийняли не просто так?! - Дівчина ледь не переходила на крик, переводячи погляд з однієї подруги на іншу.

- Звичайно ж, ні, - фиркнула Фрейя. – Лука першою здогадалася про це, та й, як ми потім зрозуміли, зробити нас командою – спонтанне рішення. Якщо ми вже й так потоваришували, то навіщо шукати ще когось?

- Але ж ви не вбивці! Можна дивитися тільки на ваші сили, але жодна з вас не зможе виконати смертельну місію!

- Ти так впевнена в цьому? – глухо запитала Айя. – Я потрапила сюди з Баркзаара – міста поза світами, де насильницька смерть – частина щоденної рутини. Мене забрали після того, як я ледь не спалила мозок сутенера своєї сестри.

- Я ненавиділа монашок, які допомагали у дитячому будинку, де я виросла. Вони до півсмерті били дітей, караючи за провини. Одного разу я просто отруїла їх та за допомогою артефакту створила ілюзію, що вони живі. Діти, звичайно, одразу зрозуміли в чому справа, але приховували до останнього, – поправивши окуляри, зізналася Лука.

- Мені стало нудно, і я заморозила улюблений ставок одного з монархів. Його декоративні рибки загинули, а я опинилася тут. Поки мене ловили, троє вартових перетворилися на крижані статуї, - знизала плечима Фрейя.

- Для мене не склало проблеми звести з розуму лихваря, який вимагав у сплату боргу життя мого батька. Голоси в його голові ні на секунду не припинялися, але більше їх ніхто не чув, - від посмішки Амелії спиною пробігли сироти. Таких подробиць із біографії подруг Ріна не знала, адже в академії не прийнято було говорити про минуле життя. - В Ашхемі немає невинних – кожен став винуватцем чиєїсь смерті або покалічив когось. Спалахи по-справжньому небезпечні, але їм спускають все лише до певного моменту.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше