Розділ 45

- Шассен айк! — роздратовано кинув Аарон, прив'язуючи дівчину до крісла. Ні, у нього зовсім не залишилося ні сил, ні бажання боротися з цією божевільною! Сьогодні вона змогла все ж таки взяти під контроль одну з покоївок і змусила її відчинити двері кімнати. І це при тому, що служниця зовсім не хотіла цього і всіма силами чинила опір. Добре, що він вчасно прийшов! Побачивши всю картину, у чоловіка не залишилося вибору – він змушений був взяти Алексію під ментальний контроль та буквально вимкнути її свідомість на кілька годин.

- Що трапилося? - двері відчинилися, і в кімнату влетів Ріхард. Вистачило одного погляду на прив'язане до стільця тіло, щоб зрозуміти, що справи погані.

– Її сила повертається, і вона зростає. Не знаю як, але зростає, - похмуро зауважив Аарон. - Дівчисько божеволіє і весь час рветься до демонових нагів! Я не можу її утримувати – моя сила та терпіння не безмежні!

- Ти впевнений в тому, що говориш? Сам знаєш - ще ніколи й ніхто не розвивав дар некромантів.

- Ти знущаєшся?! - Вибухнув Аарон. - Чи думаєш, що я не відрізню чужий ментальний вплив від некромантського?! Вона заволоділа тілом служниці! Тілом, не розумом! Бідолаха досі не може відійти від шоку! - Чоловік із силою вдарив по столу кулаком, а потім запустив руки у волосся. – Ти знаєш, що я завжди добре відчував усіх, хто нас оточував, але тепер… Тепер я заплутався – не відчуваю нікого й нічого. Не розумію, де свої, а де – зрадник. І Алексію не впізнаю – ніби хтось інший вселився у її тіло, і ми зберігаємо лише оболонку. Віриш – усі її думки лише про нага. Жодного разу за цей час дівчинка навіть не згадала про сім'ю чи друзів – тільки змій, якого вона бачила раз у житті! Ми очищали її кров від зілля сотні разів за ці місяці, але все марно! У мене більше не залишилося жодної ідеї, що нам робити. Але поки ми не знайдемо вихід, моя донька не зможе повернутися! Її життю загрожуватиме небезпека!

- Поки вона в академії... - обережно почав Ріхард, але брат перервав його:

- До демонів Ашхем! Як тільки Ріна позбавиться браслета, то потрапить у ще небезпечнішу ситуацію! За обставин, що склалися, моя дочка не зможе просто так залишатися в академії – це викличе зайві питання. Ми не можемо залишити її там і не можемо повернути!

- Але ж у нас ще є притулок! – нагадав король, та Аарон знову похитав головою.

- Я вже думав про це, але цей варіант нам уже не підходить.

– Чому?

- Навчання в Ашхемі зробить її сильнішою, а Дарій з його магією... Вони просто не зможуть перебувати там разом. Приректи власну дитину на самотність я не згоден - вона не заслуговує цього. Тож у нас лише один варіант – розв'язати проблему.

Пролунав стукіт, і двері відчинилися. Аарон добре знав дружину, щоб зрозуміти – та дуже схвильована. Поруч із нею стояв верховний маг, у руках якого був старовинний сувій.

- Вибачте, але ми хотіли б поговорити з вами, - жінка скосила очі на Алексію, даючи зрозуміти, що для її вух розмова не призначена.

- Я подбаю про все, - відразу заспокоїв її Мікаель. Клацання пальцями, і навколо нього та Шарденів виник щільний звуконепроникний купол. Жінка ще раз кинула погляд на колишню подругу доньки й відвернулася. Мабуть, інформація була настільки важливою, що та не хотіла припускати навіть найменшого варіанта витоку.

- Кесс, ви щось дізналися?

- Так, і, гадаю, це наш випадок.

- Ти знаєш, як розірвати зв'язок? – брови Аарона злетіли.

– Я не сказала, що знаю, як розв'язати проблему. Просто дізналися дещо дуже важливе, - роздратовано сказала дружина. - Алексія поводиться так не через одурманливе зілля. Його дія давно б закінчилася навіть сама по собі.

- Тоді в чому річ? – насупився Ріхард.

Верховний простягнув йому старовинний сувій. Король добре пам'ятав його - це був один із перших трактатів про раси Аркани, написаний ще до того, як Крус став закритим світом.

- І що це? Ви знайшли особливу істоту, яка нам допоможе?

- Ні. Але там багато написано про нагів та їхню силу. І отруту, - останнє слово Кесседі особливо виділила.

- Отруту?

– Так. Він прив'язує до нагів кожного, кого ті вкусять. Найчастіше це відбувається під час поцілунку. Змії часто використовували цей спосіб для поневолення інших рас.

- Ти серйозно? Тобто божевілля Алексії – лише дія отрути?

- Так. Але погана новина у тому, що її неможливо вигнати з тіла.

- За стільки років ніхто так і не знайшов способу зробити цього? Впевнений, наші люди щось вигадають, - заявив Ріхард, але верховний похитав головою.

- Тіло прийняло отруту, і тепер нічого неможливо зробити. Багато хто намагався, але не зміг. Тому всі й пишуть про те, що напад нагів такий небезпечний, і від нього немає порятунку. До речі, від безвиході літописці навіть перестали згадувати про отруту – не було сенсу писати про те, що не можна подолати.

- Яка нісенітниця! Якби ми це знали – вже б давно з усім розібралися, - розлютився Аарон.

- І все ж це так, і тепер нам треба діяти з урахуванням нової інформації, - роздратовано зауважила Кессіді.

- Заспокойтесь, будь ласка, - м'яко попросив Мікаель, але його не послухали. Подружжя продовжило сперечатися - давалася взнаки втома і довга емоційна напруга. Раніше вони були дуже близькі, але неможливість разом переживати відсутність дочки, та ще й за таких обставин, впливала на них не найкращим чином. Крім того, вони відчували себе безсилими, адже єдине, що вони могли – це копати все глибше і глибше, при цьому не знаходячи рішення. Вони ніби носили воду решетом, і розуміли це.