8 глава

• Знову не придумала? Я вгадала?

Віка була такою ж, як завжди. Тільки очі скажено блискали.

• Не сумнівайся, придумаю. – спокійно відповіла Анастасія.

Вона не хотіла приходити у студію, але що ж поробиш. Тепер тільки й залишається, що стирчати тут з Вікою.

• Не треба вже. – Віка дедалі більше знущалася. І усміхалася іронічною посмішкою – мовляв, я так і знала, що ти там можеш придумати.  – Я усе продумала. Ти маєш дякувати.

Анастасія вже ледь стримувала гнів, який готовий був пирснути з неї.

• Тема буде про принцесу Бель. Красуня і Чудовисько. Читала цю казку? – продовжила Віка. Не дочекавшись відповіді, почала говорити далі. – Та мені усе одно. Треба буде прочитати.

• А як же продюсер? – зціпенівши зуби, ненависно промовила Анастасія.

• Усе-е-е ухвалив! – проспівала, знущаючись, Віка.

• Де костюм? – відразу ж запитала Анастасія. Віка підняла брови. Мабуть, вона чекала більшої реакції.

• Отам. – Віка недбало кинула у бік якоїсь кучі.

Анастасія підійшла і подивилася.

• Добре. А слова?

• Лови. – Віка навмисне кинула папір так, що він розлетівся. Анастасії тепер треба було збирати слова.

• Та-а-ак. Добре. А… - Анастасія углибилася у читання слів, аж раптом розгубилася. Віка з задоволенням споглядала картину.  – Віко, ти мабуть щось переплутала. У мене слова якоїсь служниці.

• Чому це переплутала? – награно здивувалася Віка. Анастасія не приховуючи іронії підвела на неї очі. – Ні, це ж не помилка. Ти будеш грати по цим словам.

• ЩОООО?!

• Так. Що ж, хоча б граєш. Ти будеш служницею Красуні.

• А Красуня хоча б хто?

• Я. – Віка задоволено посміхнулася.

• Та ти ж не акторка!

• Ні, акторка. Зараз. Мене підтвердив продюсер, що я краще підійду на цю роль, ніж ти. Він сам так сказав.

Анастасія не могла повірити. Як це так?

Вона, звісно, вірила у те, що говорила Віка. Віка ж бо не брехала про таке.