13 глава

це було на три години раніше

Троє людей у чорних плащах, що елегантно розвивалися у повітрі,  стояли поряд парку.

• Центральний парк. – почулося з-під плаща. Схоже, це був голос жінки. Невдоволений.

• Саме так, Віріно, саме так. – мовив чоловік.

• Гансе, хіба ж ми не за новою…? – Віріна здивовано глянула у бік Ганса.

• Так. – відповів їй той самий чоловічий голос. – так, вона десь тут. А ти чого мовчиш, га, Елінне? – Ганс глянув на третього їхнього супутника. Той лише задумливо дивився на парк. Схоже, його геть не хвилювало те, що відбувалося.

• Так, чого? – накинулася на нього і Віріна також.

Чоловік стенув плечима.

• Знаєте… - повільно, ніби й нікуди не спішачи, промовив той. Голос Еллін мав приємний.  – Нам нікуди не треба встигнути.

Спочатку Ганс здивувався, ба навіть розгубився. Та потім, іронічно усміхнувшись, сказав :

• О, то ти майбутнє дивишся, так?

• Гансу, ти завжди поспішаєш. – промовив Еллін. – Спішити – не вихід, особливо коли наша справа така незвична.

• І складна. – докинула Віріна.

• Королево, прошу не поспішати. – звернувся до неї Еллін.

Але Віріна і не думала його слухати.

• Елліне, ти занадто правильний! У нас не має часу на філософські роздуми! Вона скоро повернеться! Так, ти могутній супергерой, але досить нас повчати!

Еллін неспішно зітхнув.

• Хай буде по твоєму. – нарешті здався він. – Але май на увазі –  часу предостатньо. А спішити не треба.

Віріна глипнула на нього.

• Телепорт. – промовила вона і щезла.

• Телепорт. – промовили вслід за нею Еллін та Ганс.

Перехожі здивовано дивилися на місце, де щойно були Еллін, Ганс та Віріна. Один з них навіть почав набирати номер швидкої допомоги.