Рішення-це все рівно воля долі

Рішення-це все рівно воля долі 

Дівчина довго думала. Рішення було не легким. Підкорятись Богдану вона не хотіла, але і розуміла, що гордістю справу не вирішити. Аню заспокоювало те, що поруч з ними буде і Дан. Отже, від долі не втечеш.  

Прийшовши в гуртожиток, Аня пішла на кухню готувати той обід. Гарно прибрала все на столі, залишилось тільки зачекати хлопців. Вони прийшли через декілька хвилин. Богдан був у дуже хорошому настрої, можна сказати, що в переможному. Дан як завжди був дуже привітний і добрий. Аня запросила їх до столу. Всі сіли обідати. Тут Богдан сказав: 

- Бачу ти розумна дівчина, раз вирішила не псувати мені нерви, а собі життя. Тепер за нашою угодою ти будеш мені готувати. 

- Зачекай, я тільки сьогодні тобі приготувала, більше не буду, в мене є ще багато справ. Я сьогодні лише хотіла залагодити наш конфлікт і все. 

- Ну, то молодець, мені сподобалось те, що ти приготувала тому ти тепер мій шеф-повар. 
Дан спокійно спостерігав за їхнім діалогом, але не втримався. 

-Богдане, будь ласка, не знущайся більше, вона тобі приготувала і хватить. Ми ж з тобою домовлялись. 

- О, то ти на боці цієї дівчини? Ти ж мій друг. 

- Я не обираю ні одну сторону. Я просто розумію дівчину, навіщо їй проблеми на першому курсі, а ти можеш будь кого попросити щоб тобі приготували, за тобою ж багато дівчат ходить. 

- Так, вийдемо в коридор, будь ласка.  

Хлопці вийшли в коридор, і більше їх розмову Аня не чула. Вони повернулись в хорошому настрої. Дівчина покликала Дана вийти на хвилинку.  

-Дан, все добре? Ти ж зумів його переконати? 

- Вибач, я зумів з ним домовитись тільки так, що ти змушена йому готувати 2 рази на тиждень. В які дні обирає Богдан. 

- Зачекай, ти ж обіцяв ! Я не буду цього робити. 

- Пробач мені, в нього дуже важкий характер. 

- Та мені все рівно, що там в нього за характер. Він просто бовдур, самолюб і деспот.- розлючено викрикнула Аня. 

Ці слова почув і Богдан, який стояв з-заді дівчини. 

- То я деспот? -обурено зреагував хлопець.

- І не тільки… є ще багато поганих слів, щоб тебе охарактеризувати.- дуже розлючена Аня вже не могла себе стримувати. 

- Добре, тоді я покажу тобі свою хорошу сторону. Дивись, є ще одна пропозиція. Якщо ти не хочеш бути моїм поваром тоді більш безпечний варіант щоб спокійно жити – бути моєю дівчиною. 

- Ха… Що ? Безпечний варіант? Дівчиною? Ти в дитинстві з висоти не падав? У голову не стукнувся? 

- Ей, не потрібно мене ображати, я тобі роблю серйозну пропозицію. Лише будь ласка не думай, що ти мені подобаєшся. Це буде певна взаємовигода, ти мені по бажанню готуєш і десь раз вийдем на люди, а я  тебе не чіпаю і ніхто тебе не ображає. Для тебе це дуже вигідна пропозиція , особливо як для першокурсниці. 

- Ну ти і придумав. Зачекай, не вірю, що ти з цього не будеш мати вигоди. 

- Звісно, сама знаєш як мене люблять дівчата, а так всі відстануть. 

- Так, я зрозуміла… А ти подумав над тим, що ті дівчата які тебе люблять, то вони хворі на голову, вони ж мене вбити можуть за такого генія як ти. 

- То ти згодна? 

- Ні. Я просто хочу тобі пояснити, що ця ідея для мене самогубство. 

- Та не турбуйся, ніхто не зможе нашкодити моїй дівчині. Ну що? 

- Ні. Я не хочу. Навіщо мені ця гра? Я просто хочу спокійно жити і навчатись. – Аня вже була дуже розчарована в цих хлопцях, а особливо в Дані, який сидів з боку і мовчав. Дівчина думала, що він не такий. 

- Подумай трохи, і через два дні скажеш мені своє рішення.- з усмішкою на лиці сказав Богдан, і встав з-за столу. 

Дан з Анею переглянулись, в очах Дана був смуток та жаль, що не зумів виконати те, що пообіцяв. Аня ж не могла зрозуміти, чому Дан так зробив, тому навіть дивитись на нього не хотіла. 

Повернувшись в кімнату, дівчину чекали друзі. Всі питали її як пройшла зустріч та до якого компромісу вони дійшли. 

- Мені кінець.- сказала Аня з сльозами на очах.- Я просто хочу вчитись, чому на мою голову вічно падуть проблеми ? Чого той Богдан до мене прив'язався ? Я ж нічого такого йому не зробила? 

- Не зробила?- спитала сусідка Таня.- Ти ж трохи зіпсувала його репутацію. Самовпевнений і жорстокий Богдан якого всі слухали, змовчав і нічого не зробив з дівчиною, яка при всіх на кухні йому втерла носа. Правда кажучи, якщо б це був хтось інший то його б вижили з університету через три дні, а ти вже два місяці навчаєшся і нічого тобі ніхто такого не зробив. 

- Я звідки знаю? Можливо це його план? Може він хоче таким способом мені відімстити ?- Аня вже сама не розуміла цю ситуацію. 

- А про що він говорив з Даном коли вони вийшли? -спитала Оля.- Можливо саме ця розмова вплинула на рішення Богдана? 

- Та не знаю я ? Я не чула? Але я вже більш не вірю Дану. Він мені сказав, що вони друзі і Богдан прислухається до нього, а я йому повірила та ще й приготувала їм обід. Отже, я знаю лише одно, що в мене залишилось два дня на роздуми. Що мені робити?- Аня була розгублена, розчарована в Дані та сама в собі, через те, що повірила йому. 

Минуло два дні, в університеті все було тихо, так само і в гуртожитку, але Аня помічала якісь дивні погляди в свій бік. Дівчина не могла зрозуміти, що ж сталось. Тут  несподівано до Ані підбігає Оля і просить її вийти на подвір'я . 

- Олю, що сталось? Навіщо так несподівано бігти?

 
- Ти просто вислухай його і все, будь ласка.- Оля схопила Аню за руку і вони почали бігти. 

- Стій! Кого я маю вислухати? Що взагалі відбувається?- Аня зупинилась і вирішила, що з місця не піде доки Оля не розповість всю правду.

 
- Добре, я розповім , тільки пообіцяй, що не будеш сердитись на мене і на нього. 

- Добре. Кажи, що сталось.