Світло правди

                             Світло правди 

Наступного дня, як характерно для осені падав дощ. Ця погода подобається не всім. Хтось бачить в ній похмурий настрій та боязнь того чим ж зайнятися в таку погоду. Аня завжди любила дощ. В дитинстві мама їй розповідала, що саме в цю погоду вона познайомилась з її батьком. Взагалі мама Ані мало розповідала про нього, і дівчинка в 5 років добре запам'ятовувала ці рідкі моменти. 
Вже коли дівчина виросла вона хотіла дізнатись від бабусі хто ж її батько, але та все говорила тільки те, що він був хорошою людиною. 

Одного разу бабуся насмілилась розповісти їй правду: 

- Дорога , ти вже виросла, але я все рівно не хочу тобі псувати настрій. Я бачу як хочеш дізнатись правду тому сьогодні я тобі її розповім. Твоя мама навчалась в Києві на педагогічному і познайомилась з музикантом, так, саме від нього в тебе цей дар і хист до музики.  Це була юна, студентська любов, яка була ще не готова до життєвих проблем. Твій батько щоб якось прогодувати своїх доньок пішов на заробітки, але так і не повернувся, спочатку ми думали він зник, але з роками він прислав твоїй мамі листа в якому написав, що взявши на себе тягар сім'ї він не зумів виконати свою мрію, тому він залишиться у країні, в якій він може здійснити свою мрію. Більше листи не приходили, тільки на ваші з сестрами день народження він присилав кошти. Вибач рідна, що пізно тобі це говорю. 

- Бабусю, я ж стаю така як він я не бачу як ростуть квіти на дворі, не помічаю як плине час, я просто швидко пливу не озираючись щоб здійснити мрію. Чому ви мені не сказали це раніше? Можливо, я б вже взагалі і не мріяла, раз мрії можуть відібрати у нас родину та те, що ніколи не замінить це виконане бажання. Який він добрий чоловік? Як таку людину можна називати хорошою? Він покинув жінку і трьох дітей задля себе одного. Ви ж мене вчили, що родина, кохання- це те, що потребує самопожертви та компромісу, а також відчуття слова «ми», а не «я».– Аня ніяк не змогла зрозуміти і прийняти почуте. 

- Аню, те що ми тебе вчили воно добре, але добре нам, бо ми так живем, але кожна людина у цьому світі особистість з власними думками та цінностями. Не всі думають і відчувають однаково. Ніколи не тримай обіди на батька, це його вибір, він і сам мабуть вже зрозумів, що то все того не варта. 

- Бабусю, мама ж захворіла після того як дізналась цю новину? 

- Не знаю рідна, хвороба не обирає час, вона просто приходить і все.  

Після цієї розмови, Аня ніби стала іншою, вона приїхала в гуртожиток і нікого не помічала. Вона довго думала про те, чи взагалі правильний шлях вона обрала. Дівчина боялась, що колись заради музики, вона зробить також поганий вибір як і батько. 

На навчання дівчина була розгубленою, і навіть не почула коли відчинились двері і її викликали з аудиторії. Це був Богдан. Він не бачив дівчину вже декілька днів і хотів розповісти їй і дати послухати вже готову їхню пісню. 

Аня вийшла на коридор і побачивши Богдана змінилась в обличчі : 

- Ти що тут робиш, як ти можеш викликати мене з лекції? Ти хто такий ? Йди звідси!- розлючена на все і на себе, дівчина не помітила як вилила все на хлопця. 

-  Та що з тобою? Ти не можеш зі мною так говорити, я тобі не брат і взагалі…- недоговоривши Богдан схопив її за руку і відвів у парк. 
Дівчина мов застивши не помітила як вже опинилась в парку. 

- Сядь, і слухай, коли дослухаєш тоді зможеш сказати, що схочеш . -  агресивно посадивши дівчину на лавицю у парку сказав хлопець. 
Богдан взяв до рук гітару і заспівав їхню пісню з словами, які сам написав. В словах він ніби говорив про їхню зустріч та про те, як людина прагне досягнути мрії. « Навіть рухаючись вперед, ми залишаєм за собою сліди назад, за якими, вразі невдачі можем повернутись»- ці слова з пісні найбільше запам'ятались Ані.  

Дівчина була приємно здивована тим, що вийшло у них разом з Богданом, а ще більше її вразив його голос. Після такого сюрпризу дівчина сказала: 

- Вибач, що вилила весь свій гнів на тебе. Просто дещо особисте сталось і я була на піку своїх емоцій. До речі, пісня дуже гарна вийшла. Ти вже здав цю самостійну? Як оцінили?- дівчина відчула себе винною, тому і сказала так. 

- Та нічого, але більше зі мною в такому тоні не розмовляй. Я і так пробачив тобі багато чого і не зробив нічого поганого. Пісню показав, але ще не оцінили. 

- Добре тоді, мені потрібно повертатись на пари. Більше так не роби, домовились? 

- Так. Як ти ставишся до того, щоб ми сьогодні разом пішли попити кави? 

Дівчина подумки: « Що ? Яка ще кава? Він, що приймає це як побачення? Що ж робити?» 

Заспокоївшись вона відповіла: 
- На жаль сьогодні ні, в мене є справи. І будь ласка, не будем показуватись разом на людях добре? 

- Зачекай, ти ж моя дівчина. Чому ми не можем попити кави. 

- По-перше, дівчина я для тебе формально, по-друге, всі твої фанатки і так шукають момент щоб мене прибити. Просто ми домовились і все.  

- Ти тільки через дівчат така стурбована? 

- Ні, не тільки. Я не твоя справжня дівчина, ти не любиш мене, а я тебе. Це все тільки недовга гра. З мого боку- це подяка за те, що тоді заступився за мене, а також просто бажання жити спокійно і не більше.-дівчина повернулась і пішла. 

Тим часом Богдан задумався: 
- Та що зі мною, вона мені ніхто. Яка ще кава? Чим я взагалі думав коли таке сказав? Мені потрібна просто її допомога при написанні музики та за одно я завдяки їй позбудусь тих всіх дівчат. І не більше. 

Аня повертаючись на пари по дорозі зустріла Настю, яка підійшла до неї і сказала: 

- Привіт, так як ти дівчина Боді, я буду ставитись до тебе добре, але тільки через твій новий статус і не більше. І до речі, твоя подруга Оля сказала мені якщо тебе побачу, то щоб ти пішла в 45 аудиторію, вона там буде тебе чекати.