Епілог

Я стою на краю світу, саме так я називаю своє улюблене місце. Знайшла його випадково багато років тому, вигнута кам'яна скеля, наче нависає над безкрайнім океаном – моє місце сили. Воно знаходиться за кілька кілометрів від Лос-Анджелеса, вгору до села, тому тут мене ніхто не турбує. Стільки подій пройшло за той час, як я почала сюди приїжджати, начебто прожила не одне життя, а два, або навіть три. Вдихаю на повні груди солоне повітря, літо відступає, віддає свої права осені, стіна з смогу потроху опадає і нарешті  вдих робиться легко. Зараз буде світанок, а кожен світанок несе в собі нове маленьке життя, яким воно буде цього разу?

Я знала відповідь. І вона мене лякала. Минуло два роки після мого викрадення. Точніше пролетіли. Ми з Томом з'їхалися, одразу після виписки я поїхала до нього. Батьки були щасливі, адже я швидко відновлювалася і в житті був спокій. Ми не ховалися. Я нарешті прийняла, що люди все одно знайдуть, що вигадувати, а в погоні за схваленням, можна забути прожити своє життя. Я пройшла курс психотерапії і зараз іноді його відвідую. Просто для відновлення душевної рівноваги.

Том відкрив ще клуб, і він став гідним конкурентом "Місту Гріхів". Про одруження розмов більше після лікарні не було, і я цьому рада. Все одно одружилися б ми пізніше.

Ру, почала нещодавно зустрічатися із чоловіком. І їм виявився не хто інший, як Грег Мастерс. Вони щасливі. Ми правда тепер бачимося лише зрідка, але все ж таки можна сказати ”дружимо сім'ями”. Том абсолютно спокійно спілкується із ним. Так, друзями вони не стануть, але парні побачення відбуваються без напруження.

Джека я бачила кілька разів, наскільки знаю, він зійшовся з дружиною. Можливо, між ними був не лише договір та зручність? Або шлюб, що базується на дружбі, теж гарний союз!

Щодо мене, то блог успішно розвивається і далі, я перевела його більше на маркетинговий сконтент, і він перетворився з лайф стайл, на експертний. Клієнтів жахлива кількість, і я визнана найуспішнішим випускником. Ще б пак, я вже компанію свою створила. Все складалося ідеально, поки що...

Я почула звук двигуна, знаю, хто це. Але все ж таки не обертаюсь, а чекаю, поки він підійде до мене. Том обняв мене з-за спини, і поцілував у шию.

- Все добре? Я злякався твого смс. - Я не могла сказати жодного слова. Тому повернулася, і мовчки, простягла річ в моїх руках, показуючи результат. Як у уповільненій зйомці, він опускає погляд і його занепокоєння змінюється на непроникну маску. Він не радий. Звісно, ​​не радий. Я сама ще не знаю, як до цього ставитись, але часу розбиратися в собі, не було. Потрібно було вирішувати, що з цим робити.

- Це моя вина, я забула випити пігулку. Може це не те, чого б ти хотів. До моїх планів це теж не входило. Нам треба вирішити, що з цим робити, термін ще маленький, тому наслідки для здоров'я…

- Припини, Кай припини, ні він почує, що ти його не хочеш.

- Я не хочу? Я хочу, це ти… – І я замовкла, усвідомлюючи, що я щойно сказала. От і розібралася у собі. Машинально поклала руку на живіт, і туди одразу ж лягла рука Тома.

- І я хочу.

 - І ти любитимеш мене не нафарбованою з гулькою на голові, і з зайвими кіло?

- Наскільки багато буде зайвих кілограмів? - жартома сказав він.

- Дуууже багато. Я навіть взутись самостійно не зможу. – Жестикулювала я, показуючи якою величезною буду. А він обійняв мене.

- Я любитиму тебе будь-якою, і малюка теж. Навіть якщо ти будеш як повітряна куля. – розсміявся він. - Тепер ти вийдеш за мене?

- Гарної пропозиції я не дочекаюся? - Уклала йому підборіддя на плечі.

- Твою я вже ніколи не переплюну. Увечері спробую, все ж планував останній місяць. Зробиш хоч здивоване обличчя. - Вже на всю сміявся він. А потім відсунувся і глянув у вічі.

- Наше "ми" розширюється. - Я кивнула ковтаючи сльози, чортові гормони.

Він почав мене цілувати і зі сходом починається новий етап нашого життя. Той, де ми будемо втрьох. Я, Том і Малюк - "тільки ми"