Анабель

Кінець чи початок?

По центру площі було приблизно 500 людей. Діти, молоді юнаки та дівчата і вже постарші чоловіки і жінки. Їх оточували озброєні офіцери. Анабель з Дариною стояли в кінці.
 Біля великої дерев'яної арки, яка була при в ході, сиділа принцеса Катрін а позаду був офіцер Браін. 
- А ти йому сподобалася. - сказала Дарина до Анабель.
- Кому?
- Тому, від кого ти, декілька хвилин не зводиш погляду. Офіцеру Браіну.
- Знаєш, я вже звикаю до твого божевілля. 
- Я, не божевільна.
- Її величність принцеса Катрін! - гучно сказав один з офіцерів. Міледі встала і підійшла ближче до центру площі. Її біла сукня з синім кружевом, виблискувала на сонці.
- Я, вас зібрала тут, аби сказати вам одну новину. Ви всі маєте, дати клятву на вірність, мені та Королівству Дел. Хто проти, тей не з нами! Ми створимо тут райське містечко. Чоловіків та юнаків будуть навчати воєнному мистецтву. Жінки свою чергу будуть займатись господарством. Я принцеса Катрін, з королівства Дел, дарую вам шанс на нове життя. - сказала вона. Всі почали вклонятися. Анабель не розуміла що відбувається, їх мали стратити а тут ... 
- Що скажеш? Мій план діє. - промовила тихо Дарина.
- Я сама чула її наказ. Як це сталося? - її погляд впав на офіцера Браїна. Він щось бурно обговорював з принцесою.
- Міледі, ви зробили все правильно. Нам лишні люди не помішають.
- Я, знаю, вибач, що вчора так грубо з тобою говорила… Ти ж знаєш, що ти важливий для мене. 
- Я вас розумію. - жінка посміхнулася і пішла. Офіцер і Анабель випадково, зустрілися поглядом. Він направив крок до її.
- О, Боже - промовила вона
- Що сталося? Анабель? - запитала подруга.
- Нічого. Все в порядку. Йдемо швидше кудись. - залишалось офіцеру, кілька кроків до дівчини, як він звернув в бік. 
Всіх почали ділити на групи. Хто чим буде займатися і хто за що відповідає. Анабель та Дарина і ще декілька дівчат були в групі приготування їжі. Головною назначили жінку з рудим волоссям. Приємна на вигляд. Доглянута, таке як вона, якась пані а не з острова проклятих. Її звали Аврора. Їхню групу повели до невеличкої поляни.
- Тут хлопці збудують кухню та хліви для скотини. Тут будете жити та працювати. - розповідав офіцер. - Поки тут нічого немає, жити будете з іншими біля площі.
Вечір. Офіцери і досі стерегли їх. Люди почали знайомитись, розказувати про себе та їх життя. 
- Я, була акторкою, з одної заможної сім'ї. Їздила по світу, виступала. Мала стільки залицяльників, що вистачило на все життя. - розповідала Аврора. - Моє життя одного ранку змінилося. У мій маєток увірвалися 50 якщо не більше офіцерів. Батьків схопили і кудись повезли. А я уже до вечора сиділа у порту. Потім я дізналася що мій тато присвоював чужі гроші. Я, тут уже майже 2 роки. Все про всіх знаю. 
- Чому тут, принцеса Катрін? - запитала Анабель в неї
- Чесно кажучи, я не знаю. Вона з'явилась тут місяць тому. Дехто каже що шукає скарби, золото. Я в це не вірю. Один хлопець мені розповів що вона шукає якусь людину. Дуже важливу. І вона може бути серед нас. Я подумала спочатку на себе. Я з заможного роду і більш підходила ніж інші. Але це не я. Я, з принцесою спілкувалася декілька хвилин. Після чого вона сказала що я не потрібна. Скоріш всього вона шукає когось. Але хто знає.
- А офіцер Браїн і принцеса Катріна, разом? - вже свої питання почала ставити Дарина.
- Вони просто хороші друзі скоріш за все. Ніхто з їхніх людей нічого такого не розповідали.- відповіла і на це питання Аврора. 
Ранок. Вже сонце почало сходити. Всі ще спали. Окрім Анабель. Її розбудила мала дівчинка, яка  сказала йти там де вона буде жить. На те місце, де збудують кухню. Вона підходила на те  місце але нікого не бачіла. Анабель подумала, що Дарина, вже так над нею хоче пожартувати. Як раптово вона почула голос.
- Ти казала що "скоро" для тебе немає. А тепер ти тут.
- Офіцер Браін? - він все ближче і ближче підходив до дівчини.
- Принцеса дала наказ, вбити нас.
- Я відмінив наказ.
- Чому ви, мене покликали? - запитала дівчина. Офіцер, її лякав. Вона не знала що чекати від нього.
- Анабель, я знаю про тебе все. Якщо ти збрехала про свою сім'ю, то і далі притримуйся своєї історії. Хтось знає що ти Кобо? 
- Ні - брехати вона почала все частіше. Вже тепер вона акторка, яка грає чужу історію. 
- Запам'ятай, нікому не довіряй. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше