Анти Революція частина 3

Почався ранок. Джон встав, умився і пішов обідати. Після невеликих робіт по дому, джон пішов включати телевізор. По новинам говорили що буде сонячно. Погода буде хороша.
- пора мені закупитись продуктами. Ато в холодильнику запаси вже закінчуються.
    Тим часом у лабораторії... 
  Вірус зміг поширитись за металеві стіни аж по всій підземній лабораторії. Там панував хаос, люди просто почали нерозуміти що твориться. Одних брало в холод, інших колило тіло, в деяких температура підвищувалась до 42 градусів. Кількість поражений стрімко зростало. Серед коридору був чути звук кроків. В кабінет забіг один з докторів. 
- учений! В нас проблеми. Серед наших заражені. Ей?! Ви мене чуєте?! Кхе кхе. 
   Через деякий час він зрозумів, що вчений вмер. Після того серед 200 людей лишилось тільки понад  30 покишо не заражених людей. В бункері почався справжній бунт. Раптом, хтось вирішив підірвати вибухівку. Та якимось дивом взірвав запасний  вихід, тим самим, оточили себе серед хворих людей. Минали години і люди почали умерати, деякі надягнувши маски побігли через хворих людей аби спасти себе, але вони не догадувались, що вони вже заражені. Бункер законцервували. 
    У джона, тим часом було все добре, він іграв в ігри з друзями, непідозрюючи, що твориться буквально за кількадесятків кілометрів від нього. День у джона минув прекрасно, ніщо йому не викликало сумління.
   Так він провів свої канікули, разом з друзями, відвідав родичів, друзів, та провів чудовий для нього час.
    Але, неочікувано, для всіх сталася біда. У аєропорту було засічено 20 заражених невідомим вірусом людей, та їхню дивну поведінку, неоклюжість, втома, підвищена агресія. В інших 19 місцях було таке саме. 
  Тим часом в бункері  щось дуже страшне і моторошне вибралось, виривши уламки запасного виходу. Туда приїхали солдати, важка алтилерія та штурмові війська.
- Лейтенант Джексон, ми змогли убити всіх заражених, але в нас є постраждалі.
- (д) негайно госпіталізуйте їх. Так і знав, що той придурок що зробить не так. А де книга та той дивний зомбі? 
- ви про що командир? 
- ви про тих двох зомбі які поранили 18 наших людей? . Ми все найдемо, ми виповним наказ!
- негайно відправте їх до нашого штабу! Всіх заражених, всіх до одного! 
   Джон після гри пішов поїсти, та раптом до нього подзвонив його друг Бен. 
  - (б) джон, ти бачив, що по новинах показують? 
-(д) і що ж? 
-(б) включи і сам дізнаєшся. 
   Через деякий час... 
-(д) фігня то все, я тобі кажу. 
-(б) незнаю джон брехня чи ні, но я остерігався б того вірусу. 
-(д) ща гляну через вікно, все ок. Шо ти паришся?Ну якись вірус, проти нього зроблять вакцину і все. Ок я пішов по покупки. Чао. 
    Джон поклав трубку. Вийшов на двір, прогулявся по місту, купив продукти. - да фігня то все. Всі люди як люди. Все чітко. Джон зайшов до хати, поїв, тільки вмістився на дивані, як раптом почув крики людей. Він підвівся і побачив як людину вигинає, вона викручується задом наперед, і блює кровью. - що з нею? Здивувався джон. Раптом люди, які були біля неї теж почали падати, блювати кровью і кричати. І через деякий час , ціла вулиця затихла. - чо за х@^@ крикнув джон. Треба викликати швидку. Джона почало трусити, він не на жарт налякався. Чути звук сирен, приїхали кілька машин швидкої, їз неї вишли доктора, і сразу закричавши, забігли назад. Люди, які лежали недавно на землі, мов повоскресали, побігли довбити машини, в який в паніці сиділи люди. Вони були інакшими, це не були люди, блідна шкіра, висип на тілі, та дуже підвищенна агресія. Їхні очі були кровавими, цей погляд... Це погляд звіра, який хоче жорстоко розібратися над жертвою. - я не витримаю, треба викликати копів. Невстих джон набрати другий раз номер, як тут вже появилися вони. На вулиці почалась стрілянина. Із вікон в паніці, як джон, виглядали люди. Були чути крики, розмішані з пострілами. Поліцейські, були найбільш наляканими серед всіх. Вони вимовляли з панікою, щось в раціях. Але паніка брала вверх. Поліцейські змогли втримати хіба половину толпи, а інша, розбіглась по сусіднім вулицям, заражаючи інших. Разом з панікою, змінилася погода. Розвився туман, а Поліцейський батальон з машинами, які перекривали вулицю, стрімко відступив. На дворі панувала смерть. Джон навів не міг вимовити і слова. Він мовчки покивав головою і пішов збирати речі...