Антиреволюція

Анти Революція частина 4


Вже минуло кілька годин, після такого інциденту. Джон підготував всі речі, які були потрібні йому. Речі, які належали для далеких походів. Він передзвонив всім своїм друзям, які теж були в шоці, від того, шо сталось навулиці. Разом з вулицями, в яких кишіли ходячі хижаки, помінялася й погода. На дворі була справжня бурява. Але вона не завдала шкоди місту Джона. Джонові лишалось пересидіти ту бурну волну зомбі. 
- чорт, зомбі почали вриватись в під'їзди, потрібно пересидіти нічку в хаті та заблокувати всі двері.
Підближалася ніч, погода різко втихла, із хмар висунувся повний місяць, який тускло освітлював вулицю. 
- похоже, все зайшло надто далеко, не думав, що таке може й статися. Нервозно сказав Джон.
- похоже, треба переспати, поінакшому ніяк.
  Джон ліг спати. Всештаки, з забитою негативними думками головою, він заснув.
     Наступного дня...
Джон встав в середині ранку. Він вийшов виглянути на двір і здивувався. Там стояли люди. Самі звичайні люди. Під дощем, в туманій погоді,а біля них лежали трупи, але людям було пофіг. - може то глюки в моїй голові? Спитав у себе джон. - ні, точно не глюки!! Ну зараз в них спитаюсь, що вони тут роблять.
  Джон підійшов до людей, запитав в них, що вони тут роблять та здивувався.
- ми тут стоїмо, і чекаємо поки нас заберуть воєнні. Сказав один з людей. 
- нам сказали стояти тут і чекати воєнних, взяти запасниий одяг, їжу, речі, вот ми так і зробили і чекаємо їх... 
- а скільки часу ви тут? Сказав джон
- ну десь кілька годин..
-ясно, а вам не здається, що тут щось підозріле? Ви тут дуже довго стоїте, а по вас ще не приїхали. Да якщо б за вами влада хвилювалась, вона би ще в вчора забрала вас. Та ще й шанс того, що ви є носієм вірусу, та щей ви на відкритій території, шанс атаки зомбі велетенський. 
- слухай пацан, тобі нема що робити, той йди своєю дорогою, ми хочем спастись, мені пофіг про що вони там думають. Якщо шось не так - то йди лісом.
- дивно, як вас тут ще не загризли зомбарі?
    І чому зомбі раптово затихли? 
    Джон розвернувся та пішов до хати, щоб зібрати речі. Запасний Одяг, рушники, медикаменти, акумулятори, електроніка, їжа, маски, окуляри, шарфи та тепле взуття. Джон домовився зустрітись в одній секретній точці з Пітом, щоб він під'їхав по нього. Хотів вже вийти, але почув звук потужних двигунів. Він побачив великі двоповерхові автобуси і скажену толпу, яка як вода лиється у річку, так само залазять в автобуси. Хто його знає, що станеться з тою толпою людей, куда їх повезуть, де їх подінуть, що з ними зроблять. Джонові лишалось тільки догадуватись. Зрешту, половина людей просто невлізла в автобуси, чи їх не впустили, залишилася на дворі. Але Джона то не цікавило. Він сів на велосипед та поїхав до секретної точки, де по нього мав прийти Піт.

     Пройшло 30 хвилин...
Джон приїхав на місце призначення. Там нікого не було. Згодом, він побачив темну машину, яка їхала в його сторону. Машина під'їхала до нього і двері відкрив Бен.
- сідай швидше. Велик постав в багажнік. Сказав Бен. 
- щас, я відкрию багажнік... Все запихай вел. Крутий він у тебе. 
- це тебе має найменше цікавити. Відповів я.
- куди їдемо? Сказав Карл.
- до мене в гості, відповів Піт.
- ше чого, під час якоїсь катастрофи, їхати в гості.
- та я жартую. В мене хата просторна, аж на 3 кімнати, ще своя вулиця, яка з парканом.
- ясно, а на скільки часу ми там будемо? Сказав я. 
- сам незнаю, як піде. Відповів Піт 
- ясно. А з вас хтось знає, як вірус поширився і чи він може пересуватись по повітрю?
- покишо ніхто цього не знає. Відповів Бан. 
      Через 15 хвилин.... 
Машина прибула до місця призначення. 
Всі вийшли з неї, та пішли в хату Піта розпорягатися. Всі, після того, як обрали кімнати, пішли шукати детальну інформацію про вірус, но окрім одної й тої самої інформації як не панікувати і залишатись вдома, і чекати воєнних, вони нічого не найшли. Вони роздумували, що робити, і раптом пропав Інтернет.
     Тим часом десь в бункері... 
- не думав, що все зайде надто далеко. Сказав лейтенант Джексон. 
- лейтенанте! У нас погані новини!! Бункер ученого був повністю знищений а сам учений та його команда вмерли. Ще звідтам вийшли зомбі, є ще версія, що це й місце початку розвитку  вірусу. 
- так і знав що цим все закінчиться. Ясно... 
- лейтенанте, в нас появилась нова угроза : під час експедиції по знищинню віруса та евакуації важливих персон, 29 з 50 дивізій попали під жорстокий розстріл, також, вони попали під толпу агресивних людей. Було убито понад 30 тисяч зомбі, але 25 людей загинули. 58 поранених. 
- як це поранених? Їх укусили зомбі?! 
- ні, вони стикалися з рейдерами, та людьми. Місія по ліквідації вірусу, покищо йде з прогресом. Нам удається убивати багатьох зомбі, але щойно поступила Інформація, що 10 об'єднаних дивізій знищили 100 тисяч зомбі.  Поранених і загиблих немає. 
- це чудово. А як з евакувацією людей? 
- понад 4.5 тис. Зі 10тис. Людей було успішно перенесено у підземні мега центри. Інших ми ліквідували. Вони були непотрібні. 
- молодці, продовжуйте в тому ж дусі!  Наступна ваша місія - відключити все електро, газове, світлове, постачання міст і переключити його в наші бункера! 
- буде виповнено Лейтенанте!!!.... 
       
      
      
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше