Зникнення.

На ранок Єгора ніби підмінили. більше він не був настільки замкнутим по відношенню до Анни, тепер він охоче з нею говорив, більше сміявся, шукав можливості з нею зустрітися. Цього не могла не помітити Ліза, яка так чи інакше завжди була з Анею, тому що Аня не любила бути однією, завжди і скрізь вона кликала Лізу хоч і в магазин. Аня казала, що коли жила сама, то їй це не подобалося. було не по собі, але нічого не можна було з цим зробити тому що всі знайомі подружки живуть або з хлопцями або вже сімейні, і що вона дуже рада, що зустріла їх.

Льоша провозився з мотоциклами та екіпіруванням більше тижня, при цьому не зупиняючись на перерви. Коли б не зайшли Єгор з Лізою він так само копошився в електроніці. Допомоги він не просив, та й чим йому було допомагати, у своїй справі Льоші не було рівних, йому можна було лише заважати, тому він тільки-но одразу виганяв з гаража, кажучи прийдете пізніше.

Вільного часу було більше, ніж потрібно для Лізи та Єгора. По першій вони не знав чим зайняти себе, можна навіть сказати мучилися від неробства, у Єгора навіть почалася нудьга, і він почав було говорити що треба вже щось робити, ми ж не на прогулянку сюди приїхали, Ліза ж його заспокоїла, сказавши, що це безглуздо. адже вони не знають де шукати куб, що потрібно знаходити людей, джерела інформації, якщо просто так відкрито це робити, почнуться підозри і навіть переслідування, а тут знайти кого б то не було раз плюнути, всюди камери. Потрібно дочекатися коли Льоша закінчить роботу, він сказав що вирішить проблему з камерами всюди, і зробить нас невидимими для них, також нам потрібні мотоцикли та екіпірування, щоб ніхто нас не зміг дізнатися, ми будемо працювати вночі, а вдень вести звичайне життя і ніяк інакше. А поки що треба почекати. Так сказала Ліза, хоч Єгор і сам це розумів, просто не сиділося йому, мучило совість. Натомість Ліза читала книги які знайшла в Ані і трохи готувала, хоч не завжди у неї виходила ця справа. Особливо вона любила готувати і потім годувати Єгора, на що той дуже сердився, кажучи, що такими темпами у двері не влізе. Єгор не міг собі місця знайти, то він до Лізи ходив то до Льоші то спав то на лавочці у дворі сидів, багато ходив, і бувало дуже далеко заходив. Одного разу навіть Ліза почала хвилюватися коли той пішов в обід і вже о дев'ятій вечора його все не було, повернувшись Єгор сказав що хотів подивитися, що там є цікавого в місті, в результаті нічого цікавого не знайшлося і він пішов додому. Але було те, чим він найбільше любив займатися, це ходити на тренажери. В основному це було ближче до сьомої вечора, і не дуже спекотно і комарі не кусають. Як не дивно, незважаючи на те, що в парку було людей досить багато, тут на тренажерах не було нікого, лише зрідка забігали діти, балувалися і йшли. Це Єгорові подобалося, ніхто йому не заважав і не відволікав своїми криками та біганини.

На третій день, прийшовши до тренажерів, на подив Єгора він зустрів молодика, який намагався тренуватися. Ця обставина надзвичайно радувала його. По-перше йому подобалося що такий молодик займався, хоч це було й не незграбно, по-друге, йому здавалося що він може бути для когось прикладом, хоч по правді сказати хлопчина не особливо цікавився Єгором, і завжди був занурений думками з надітими навушниками .

Першого дня вони не обмовилися жодним словом, навіть намагалися не помічати один одного. На другий день Єгор почав придивлятися до хлопця, помічаючи всі його помилки та дуже серйозний вираз обличчя, надто серйозний помітив Єгор. На третій день Єгор підійшов. Хлопець робив підхід на брусах сильно при цьому розгойдуючись. Коли той закінчив, Єгор зробив жест, щоби той зняв навушники.

• зніми навушники – хлопець зробив як той сказав, після чого відповів трохи грубо.
• чого тобі потрібне? - Єгор усміхнувся, це його нітрохи не зачепило, хлопець був занадто молодий щоб сприймати це всерйоз.
• ух ти ж і грубий який, хотів просто підказати тобі - Єгор не хотів говорити що той, робить щось неправильно, він знав що зауваження завжди сприймаються в багнети.
• не потрібні мені твої підказки, сам впораюся.
• ну так і так, я всього лише хотів розповісти як прискорити прогрес, але раз тобі не цікаво тоді не заважатиму - Єгор відійшов у свій бік, всім виглядом показуючи що більше він не підійде. Не минуло й двох хвилин як хлопчина сам підійшов.
• ну і що там ти хотіли мені розказати такого.
• ти ж не хотів мене слухати - хлопець насупив брови, його гордість не дозволяла визнати свою помилку.
• ну так ти розкажеш чи ні.
• добре, але для початку скажи як тебе звати?
• Максим мене звуть - говорив він ніби не дивлячись у вічі, трохи крізь зуби, Єгор здивувався що з такою вдачею він взагалі підійшов.
• а мене Єгоре, що то я тут тебе раніше не бачив.
• я нещодавно сюди приїхав, жив я в сусідньому секторі, то треба, тобі взагалі якась різниця. - Єгор почухав потилицю.
• в принципі ніякої різниці, лише хочу краще дізнатися свого партнера з тренувань - Максим на нього подивився з подивом.
• якого ще партнера з тренувань, ти мені покажеш свій секрет, далі я сам, не люблю займатися з кимось, я люблю щоб музика грала і ніхто не заважав розмовами.
• ну що ж я тебе зрозумів, тоді давай швидше покажу, щоб дати тобі можливість швидше залишитися одному.

Вони обидва підійшли до брусів, Єгор заліз, щоб показати, як треба робити.

• дивись, тут треба розуміти як працюють м'язи, щоб прокачати груди потрібно при опусканні лікті більше розсувати, ось так, при цьому ноги витягувати трохи назад, наче човник, і останнє, опускайся так щоб лікті згиналися не більше ніж на дев'яносто градусів ось так - Єгор зробив кілька повторень для прикладу, потім за ним повторив Максим.
• так набагато складніше, і швидше руки втомлюються.
• ну це з незвички, згодом буде простіше і швидше побачиш результат.

Після цього Єгор як і обіцяв відійшов, щоб не заважати, сам же дивився на хлопця з коса, вичікуючи коли той підійде. Нарешті, коли справа дійшла до перекладини, Максим підійшов до Єгора.

• я тут подумав, нічого такого не подумайте, коротше розкажіть, як правильно підтягуватися.
• ти ж сказав, що сам далі впораєшся.
• та але в тебе бачу досвіду побільше, а мені потрібно якнайшвидше стати сильнішим, тому й підійшов.
• а до чого такий поспіх, невже тебе якийсь великий хлопець образив, і ти хочеш йому помститися - Максим насупився, мабуть, питання потрапило в крапку.
• образили не мене, а рідну людину, і я вирішив що просто так цього не залишу - Єгор задумався, тут треба правильно відповісти, адже якщо сказати що він молодець це як би і не правильно заохочувати насильство, а якщо сказати що це погано, мстити то хлопець відвернеться і більше не підійде.
• я тебе розумію, коли ображають близьких це чимало так зачіпає, але з іншого боку, можна так і встрявати непогано, адже помста породжує нову помсту і більше злості, чи не краще стати сильнішою, щоб потім зуміти захистити.
• якщо ти так говориш, значить твоїх рідних не ображали, інакше б ти мене зрозумів.
• ну гаразд, це твоя справа, ти і так досить дорослий, щоб самому вирішувати.
• саме так! - Максим сказав це з таким виглядом, ніби тільки йому відомий біль такого роду, здавалося він цим навіть пишатися. У чому полягала гордість. У тому, що цим він виділяв себе серед інших. Так, можливо, це і не краще, ніж можна пишатися, але хлопці в цьому віці відчувають необхідність самовиразитися, утвердитися. Так думав про себе Єгор.