Глава 4. Автошкола

Уранці Василь встановив на місце акумулятор, але Автошка не подавав ознак життя. Майстер занепокоївся, перевірив заряд батареї – усе в нормі. Контакти в порядку. Невже він учора пошкодив щось? Починаючи нервувати, знову перевірив усе. І раптом зрозумів – Автошка образився за те, що він вимкнув його вчора. «Синку, – тихо сказав Василь. – Будь ласка, не сердься на мене... не хотілося, щоб тобі боляче було». Автошка ще помовчав, потім попросив: «Не роби так більше, добре? Це дуже страшно. Усе чуєш і розумієш, але нічого не відчуваєш. Я б краще потерпів...» – «Так ти все чув?» – почервонів Василь: «От сором. Ну, хто ж міг подумати?» – «Я більше не буду так робити, – твердо пообіцяв майстер. – Ми тобі два акумулятори поставимо, про всяк випадок».

Автошкола розташовувалася поблизу, але Василь вирішив не ризикувати. Він приставив дві дошки до фургона, допоміг Автошці заїхати в кузов і застібнув кріплення. Залишивши вантажівку у дворі автошколи, він пішов шукати знайомого, Семена Семеновича. На щастя, той виявився вільним. Василь привітався і зам’явся, не знаючи, як розпочати.

– Ну, це... у мене учень є, треба б позайматися. Правила, знаки, поведінка на дорозі. Безпечна їзда.

– Так у чому проблема? – не зрозумів інструктор, – веди його, якраз набір пройшов, устигнемо ще записати.

– Займатися треба з ним окремо. Я заплачу, скільки скажеш.

– Бач, які ми багатії стали, – пожартував Семен Семенович, – ти чого темниш? Що за учень такий? Або може, учениця?

– Я краще покажу... він там, в машині, – сказав Василь. Цікавий Семенович мало не біг попереду слюсаря. Застрибнув на підніжку кабіни, і, дивуючись, повернувся до майстра: «Жарти жартуєш?» «У фургоні», – кивнув Василь.

Інструктор ледве дотерпів, поки слюсар розстібнув кріплення фургона, і буквально влетів усередину.

– Ось це так! Де взяв? Продай!

– Не продається, – відрізав Василь.

– Машина – і не продається? Так не буває. Шкода – так і скажи, – не повірив Семенович, – а де учень? Утік, чи що?

– Перед тобою учень, – зітхнув Василь.

– Ти, Васю, мене лякаєш. Ти себе добре почуваєш? – здивовано запитав інструктор, – чи ти фантастики начитався? Твій учень що, невидимка? Василь знову зітхнув: «Автоша, привітайся з дядьком Семеном...»

Дядько Семен отямився через півгодини. Передусім вибачився перед Автошкою і Василем за прохання продати автомобільчик. Потім Семен Семенович категорично відмовився брати гроші за навчання. Домовилися правила вчити вранці, на свіжу голову, або що там замість голови в автомобіля, а вечорами відвідувати критий автодром.

Повна версія книги: https://abuk.com.ua/catalog/books/1168

Аудіокнига: https://abuk.com.ua/catalog/books/382