3. Авжежки і свійські комахи.

Неодмінно треба зазначити, що авжежки були досить невеличкого зросту. Якщо і намагатися визначити на око, то приблизно з пересічного цвіркуна завбільшки. Проте такий розмір був цілком природно обумовлений.

Річ у тому, що на білому світі завжди налічувалася величезна кількість диких і водночас вельми розумних комах. І на жаль, ніколи і ні в кого не було й гадки, що комах не тільки можливо, але і конче потрібно приручати! Щоб вони нарешті припинили відчувати себе зайвими і почали приносити якомога більше користі! Саме повсюдне використання свійських комах в якості помічників у господарстві і зумовило виняткову так звану «маненькість» авжежок. Отож-то й воно! Хіба можливо було по-справжньому послуговуватися допомогою комах, якщо б авжежки значно перевищували їх за розміром? Напевно тоді мимохідь і зовсім нікого не розпізнавали б у траві. Ба більше, ще могли б ненавмисно і розчавити, так і не уявляючи масштабів завданого лиха! І кому з того був би зиск? І зовсім інша річ, коли із більшістю розумних комах приблизно однаковий за розміром. Ось тут вже можна широко розігнатися!

Кожному авжежці, якому враз спадало на думку звести собі нову хату, спочатку слід було подбати про присутність на будівельному майданчику свійських мурах. Бо свійські мурахи дуже шпаркі до будь-якого діла! Вони і спритніш за всіх щось піднесуть, і ловчіш подадуть, чи вправніш потримають. Без зайвих нагадувань хутко видряпувалися нагору, і звідти вже, без усіляких підтримок, вправно допомагали і вантаж підняти, і стелю із дахом ладнати.

Нічогенька така користь від мурахи була і в запрягу. А якщо випадала нагода декілька мурах впрягти у візок, ось тоді авжежки безбоязно хапалися і за більш значний тягар. Нібито в них не маленький візок з мурахами, а ціла гарба запряжена дужим жуком.

Часто-густо мурахи заохочувалися і до захисту авжежчиних врожаїв. Зазіхали на них переважно обділені розумом шкідливі комахи. Бо всі кмітливі казна-коли ще зрозуміли, що значно зручніше добродіяти авжежкам у справі зрощування врожаїв, аніж, мов дикуни, жерти без дозволу чужу зернину прямо з колосся. Або безсоромно наминати прибиту пилом ягоду чи фрукт, не намагаючись їх спершу хоча б обтерти від пилюки. До того ж ніякого сенсу у подібному гармидері не було! Позаяк авжежки ніколи не вирізнялися помітною жадібністю. Врожаї завжди були багаті, а поживних припасів вистачало і самим прогодуватися, і свійським комахам досхочу наїстися. 

До речі, наступними після мурах, можливість отримання чималої для себе користі від співпраці з авжежками зрозуміли сонечка. От кому дійсно рівних не було у захисті рослин від усілякої шкідливо-комашиної дрібноти! А коли авжежки з’ясували, що сонечкова малеча охоча до цієї справи мало не з лялькового віку, то швиденько почали вибудовувати для сонечок цілі ферми. Там малі соненята турботливо доглядалися, а дорослі комахи мали змогу спочити після добової варти.

Дуже ставалася у нагоді спроможність сонечок літати. Чіпляючи на комах невеличкі торбинки, авжежки намагалися переміщувати повітрям на незначні відстані деякі не надто важкі штукенції. Або якщо виникала потреба надіслати приятелю термінову письмову звістку чи, навпаки, неспішного розлогого листа, то у такому разі залучання сонечок до справи у якості поштариків було винятково зручним.

Врешті-решт для значних повітряних пересувань використовувалися загалом потужніші комахи. Так одна бабка, наприклад, за один раз запросто переносила на собі двох сухорлявеньких авжежок, або одного гладенького. Для більшої зручності на ту ж саму бабку чіплялася місткі торби, куди і складалися особисті речі для справжньої подорожі. Проте коли йшлося про переліт із важелезним вантажем, то тоді вже доцільніше було використовувати жука-рогача. Тільки цій могутній комасі було під силу, вправно підчепивши своїм рогом залізне кільце, на якому закріплювалися мотузки важезних вантажних люльок, переносити на значні відстані відразу як самих авжежок, так і їхні вози з усім добром. Ба більше, разом із впряженими у ті вози свійськими комахами.

З погляду на таке всеосяжне проникнення розумних комах майже у всі сфери життя авжежок, було б дивним, якби осторонь від авжежчиних справ трималися «кудинепогляньусюдиприсутні» звичайні цвіркуни. Ніхто і ніколи не міг їм дорікнути, буцімто вони кволі на розум. Навпаки, ці комахи особливо відзначалися авжежками не тільки за кумедне повзання і милозвучне стрекотання, а передовсім за здібності спритно стрибати та невимушено літати. Через те і використовувалися авжежками у якості особистого засобу пересування верхи. Відловлювалися у полях дикі цвіркуни, а потім і приборкувалися авжежками-цвіркуноловами. Аби будь-хто з авжежок, який мріяв про присутність на власному подвір’ї доладного співака на добраніч, ще й отримав у своїх мандруваннях значну поміч.