8.3

― Поїла, ― сита, а тому задоволена. Шлунок радісно буркнув.

― Молодець. А ще що?

― Поїла м'яса, ― щаслива посмішка наповзла на лице.

― Чиє? - тихе від капітана.

― Кроконтока. Ні, е-е… крота... крокота...

― Крокотона, ― поправив хлопчина, ― І тепер я розумію чому його не дають самицям.

― Хто нагодував? ― рик і злі-злі та такі красиві очі.

― Сама їла, ― о, а це я підскочила зі свого місця й відрапортувала капітанові, на зразок американських солдатів приставивши пальці правої руки до лоба.

― Капітан, а це надовго? Я не хотів, ― став каятися молодий аватар.

― Зробленого не повернеш, ― тихо вимовив самий - самий...

― Мір у мене гостре відчуття, що ти пив чай з моєю бабусею.

― Чай? ― здивувався красунчик.

― Такий гарячий  напій. А чаю у вас немає?

Усі дружно замотали головами, демонструючи заперечення. Складається у мене відчуття, що навіть будь у них чай, мені його навряд чи дали б. Жадюги.

― Дін, тобі треба відпочити, ти втомилася, ― почав підкрадатися до мене динозавр, кажучи це голосом Кіра.

― Капітан, ― розгублений інший голос, яким говорить величезний короп.

― Рибка! ― заплескала в долоні та зірвалася з місця, вирішивши зайнятися риболовлею.

― Капітан, ― вискнув підводний мешканець і став проштовхуватися крізь тісні дерева.

― Діна, ― заспокійливий голос, ― Підемо, підемо до іншої кімнати.

Дивлюся на це небесне створення і розумію, крилаті люди існують.

― Ти ангел? ― киває, ― Сповідуватимемося? ― знову киває, ― Тоді йдемо. Знаєш, коли мені було п'ять років, я порвала мамині улюблені намиста і сховала їх під ліжком. Мама одягала їх украй рідко і відсутність останніх могла довго не помічати. Одного разу, балуючись, я впустила ляльку, й забувши про таємницю попросила маму її дістати. Ось тоді мені уперше було по-справжньому соромно, адже могла сама признатися їй, а я здрейфила. Після цього випадку завжди намагаюся говорити правду і це велика проблема в моєму житті. Чи це від того, що не можу промовчати, коли ставлять пряме питання? У дев'ятнадцять років я закохалася. Він був справжній красень до того ж спортсмен, а ще він звернув увагу на мене, а не на Янку Слаквину, першу красуню курсу. Але все закінчилося після того, як він, напевно хотів похвастати, вирішив поцікавитися прилюдно у мене який він в ліжку. Правда йому припала не до душі, зате дуже порадувала інших. А що він хотів почути, я-то була безневинна і все що відчула в той наш єдиний раз - біль, натерті статеві губи через презерватив і його пихтіння. Ви тільки представте лице "супер коханця", коли я це озвучила. Ні, таке не представиш, таке треба споглядати. Звичайно, в цьому всьому, окрім певної популярності була й інша сторона медалі, хлопця в період студентства у мене так і не з'явилося. Боягузи вони. Був у мене ще кавалер один, і вже тут я вирішила стримувати себе щосили та мовчати по максимуму. Знаєш до чого це привело? До розкиданих шкарпеток по усій квартирі, брудному посуду, нестерпним сміттям і задоволенням в ліжку виключно себе коханого. Так тривало близько року і в один з особливо "брудних" днів я не витримала. Пішов. Узяв, зібрав свої речі, і пішов. Відтоді я жила сама й не про що не жалкувала.

― Скажи, а чи подобається тобі капітан? ― прийшло питання з боку.

― Джек Воробей? - вирішила уточнити. 

― Ні.

― Капітан Крюк? - почесала кінчик носа.

― Ні.

― Капітан Флинт? - здивовано від мене.

― Ні, ― рик.

― Король піратів Утанка? - перепитала тихо.

― Та ні ж.

― Эдард Тич по кличці Чорна борода?

― Ні, ― терпіння в ангела якось замало.

― Чарльз Уейн?

― Ні, зірки тебе побери!

― Так побрали вже. Може Джек Рэкхем?

― Ні, жінка. Капітан Мір.

― А цей… гарний, ― мрійно, ― Напевно, гад, як і усі інші мужики, ― припустила я.

― А якщо не гад, ― цікавий ангел навіть нахилився, щоб чути мене краще.

― Та такий же гад як і ти, ― припечатала я.

― Чому це?

― Цікавий ти занадто, може шпигун який? - примружила праве око розглядаючи крилате створіння. 

― Який такий шпигун, ― розгублено, ― Ти мені краще дай відповідь жінка, хто усі ті чоловіки, яких ти мені тут зараз перераховувала. І ще, що у тебе з ними було?

― Ой, що було…що було... Пірати це, а точніше персонажі з книг, які в юності я читала запоєм. Мріяла, що одного разу викрадуть мене вони й буде не прісне життя, а повне пригод. Намріяла на свою дупу, ― позіхнувши, влаштувалася зручніше, закрила втомлені очі й заснула.