Частина 4

Ліля і Іринка були дуже здивовані, коли зустрілися на одній парі. Вони так і не познайомилися.
Іринка, після того, як розклала речі, пішла до Льоні, там якраз святкували початок року і вона змогла познайомитися з його друзями. Тому повернулася посеред ночі в кімнату і тихенько лягла спати. Дівчата дізналися як одна одну звуть лише коли викладач робив перекличку.

Саша
«Попросити тата що б спонсорнув ремонт в цій аудиторії», - роздумувала Саша коли сиділа в аудиторії і чекала на  першу пару в навчальному році.
«К+С, Сало сила»…., - перечитувала від нудьги надписи на стінах:«Куди я попала?»

Всі хто заходив в аудиторію відразу звертав увагу на ефектну блондинку, яка байдуже всіх обкидувала поглядом і клацала щось на своєму ай фоні.
- Біля вас можна?, - почула Саша  протягнуту фразу хлопця. «Напевно мій майбутній одногрупник»
- Ні, не можна, - так само протягнула Олександра. Вона не хотіла бути грубою, але не переносила, коли хлопці починають «розпускати свої хвости» перед нею. Все одно в результаті всі будуть за спиною шептатися, що вона зазнайкувата мажорка, для чого це відкладати і старатися довести людям протилежне.
Саша вже хотіла вдягнути навушники як побачила дівчину, що врятувала її на екзамені. Вона стояла біля самих дверей притулившись до стінки, явно збентежена і розгублена.
- Ау! , - підняла руку і гукнула блондинка. Обернулися всі, крім дівчини до якої вона гукала. Олександра піднялася зі свого місця і попрямувала до своєї рятівниці:
- Удаєш, що не знаєш мене?, - жартома запитала Саша. Дівчина дивилася на неї розгублено і здавалося, що ось-ось заплаче: - Ану стоп! Це в мене жарт такий. Щось я напевно взагалі не те сказала, бо мені здається, що ти зараз заплачеш., - шоковано промовила красуня.: - Я хотіла подякувати за порятунок. Ти на екзамені мене прикрила зі шпаргалкою., - не зручна пауза,: - Ну добре тоді. Я подякувала. Я іду., - «ух ти! Такий собі діалог! Тихенько відходимо».
- У тебе є прокладка?, - раптом дуже тихо запитала дівчина.
- Є. Ходімо!
- Але прикрий мене, будь ласка, ззаду., - прошепотіла дівчина.
- Без проблем.

- Мене Саша звуть до речі., - вже в туалеті представилася вона.

Ліля

«Щось явно зіпсувалося в дорозі», - думала Ліля їдучи в маршрутці на пари.
Весь ранок в неї тягнув живіт. Отруїлася, або нерви – вирішила, зібрала сумку і попрямувала на пари.
Зайшла в аудиторію і сіла в кінці. Поки що зовсім не знайомі одногрупники ходили між партами й шукали свого місця.
- Будеш?, - простягнула їй не знайома дівчинка цукерку.
- Так. Дякую. Мене Ліля звуть.
- А мене Наталя.
До Наталі задзвонив телефон і вона вийшла, Ліля піднялася, що б викинути цукерку. Підійшла до смітника і аж тоді побачила, що на її стільчику лишилася характерна червона пляма.
«О мамочко!»,- дівчина швидко розвернулася спиною до стіни. «По календарю вони мали бути аж наступного тижня! У мене немає з собою нічого». Ліля шукала поглядом Наталю, єдину знайому, але та вже знайомилася з іншими людьми із групи.
«Це я що тепер так і стоятиму тут? Ось це так початок року! Мене тут запам’ятають. Я більше ніколи з кімнати своєї не вийду».
- Ау!, - Ліля побачила, як їй махає білявка в стильній зеленій сукні.
«Це ж та дівчина з тесту!», - відразу впізнала її.
Білявка піднялася і попрямувала до неї легенькою ходою на височенних каблуках:
- Удаєш, що не знаєш мене?, - Ліля відчувала, як ситуація з кожною хвилиною робитися тільки гіршою, - Ану стоп! Це в мене жарт такий. Щось я напевно взагалі не те сказала, бо мені здається, що ти зараз заплачеш., - шоковано промовила красуня.: - Я хотіла подякувати за порятунок. Ти на екзамені мене прикрила із шпаргалкою. Ну добре тоді. Я подякувала. Я іду.
«Ну давай, спитай», - підштовхувала себе Ліля.
- У тебе є прокладка?
- Є. Ходімо!, - Ліля не сподівалася на таку щиру участь від білявки.
- Але прикрий мене, будь ласка, ззаду., - прошепотіла.
- Без проблем.

- Мене Саша звуть до речі., - вже в туалеті представилася білявка.
- А мене Ліля, - відказала вся червона від сорому дівчина., - Дякую тобі. Ти мене врятувала.
- Перестань. Все, що природно - то не соромно.
- Ти правда так гадаєш?
- Ліль, нічого не подумай, але мій тато стільки заробляє, що мені взагалі мало коли буває соромно.
- Я вже подумала., - і дівчата почали сміятися.
- Ми запізнилися на пару, то можливо по каві?, - запропонувала Саша.
- Кава для мене це розкіш. Я живу на стипендію. Але залюбки біля тебе постою і потеревенимо., - помітивши, що Саша хоче щось сказати, Ліля її випередила, - Навіть не думай пропонувати мені купити каву! Це мене образить!
- Вибач, я не хотіла. Тоді я беру каву і підемо на лавочку перед парком?
- Ідея супер! Мені потрібно відволіктись. Не так я собі уявляла перший навчальний день.
Дівчата вийшли з корпусу в прекрасному настрої.

До кінця навчання вони сиділи разом. Ніхто не міг збагнути, як абсолютно дві різні люди, так легко знаходять спільну мову.