Частина 8

Ліля і Саша

Ліля не впізнавала свою подругу. Саша весело сиділа біля багаття і підспівувала пісні. 

- Я навіть не знала, що у тебе такий голос!, - із захопленням проговорила вона подрузі. 

- П'ять років музикальної школи. Клас фортепіано., - гордо промовила Саша. : А ще я ходила на балет., - весело прошепотіла на вушко.

Була ще ніч, як подруги вирішили піти додому.

Після виснажливої підготовки до екзаменів Ліля починала засинати на подруженій руці. Саша не хотіла ані відпускати подругу саму в лісі, хоч та і доводила, що не боїться, ані лишатися без неї.

- Місяць світить, ніби зараз день. Я не хочу псувати тобі веселощі.

- Ти думаєш мені буде тут так весело без тебе?

 Дівчата весело ішли до авто. Саша на весь голос наспівувала : "Чи коня не мав? Чи стежку не знав", а Ліля ішла біля неї танцюючи гоцульскі танці.

- Як же ми класно зробили, що пішли..., -- почала було Ліля новий рух в танці, але раптом зупинилася вдивляючись кудись в кущі.

- Нас швидко довезуть і сходиш в туалет в гуртожитку. Пішли. Там можуть бути кліщі., - вперше за весь вечір Саша про них згадала.

- Та ні. Я не хочу. Просто там щось відбувається. Саш , ти куди?, - прошепотіла Ліля, коли подруга почала підкрадатися до кущів.

- Ліль, там с**кс., - проговорила без емоцій, коли повернулася.

- Ой. Тоді ідемо, а то ми як збоченці підглядуємо., - Лялі відразу зашарілася, але нікуди не пішла. Її подруга стояла на місці і не рухалася.: - Що ти стоїш? Попкорн тобі принести?

- Я не ханжа. І коли троєчок, то нічого в цьому не бачу. Але Лільок, там явно щось не то. Я не знаю, як тобі пояснити, але я відчуваю, що там явно щось не то., - У Саші був вже досвід з чоловіками. Та й відео вона передивилсь стільки, що змогла б книжку написати. Повернувши голову в сторону кущів промовила: - Дуже сподіваюся, що я помиляюся. Ей! Що ви там!? Там хтось є!?, - закричала Саша біжучи в сторону кущів.

"Здуріла. Друга бутилка пива була явно лишня", - подумала Ліля, яка не мала ще жодного сексуально досвіду. Тому навіть від натяку на інтимні відносини між хлопцем і дівчиною вона шарілася і їй ставало дико не зручно. 

А Саша тим часом вже забігла у кущі. 

Ліля

Подруга зникла в кущах.

"Треба буде поговорити з нею про манери і особисті кордони", - роздумувала Ліля чекаючи, коли засоромлена подруга прибіжить назад.

- Ліля!!! Швидко сюди!!!!

"Її що там б'ють?", - перелякалася дівчина і побігла в кущі. 

Не пролазні кущі бузини подряпали їй руки. Ліля потім, згадуючи цей вечір, завжди дивувалася, як їй вдалося щось помітити в цій зеленій не прохідній стіні. Нарешті продряпавшись між кущами вона побачила Сашу, яка над чимось зігнулася. 

- Саш, що тут відбувалося? Хто це?, - дрожащим від жаху голосом запитала подругу.

Саша

- Ей! Що ви там!? Там хтось є!?, - кричала вона біжучи в сторону кущів. 

Хай краще я зіпсую чиєсь побаченні ніж збудуться мої догатки. Пробираючись між гілками, які зачапляли її то за обличчі, то за руки, Саша зрозуміла, що не помилилася.

Тіні почали розбігатися. Троє хлопців побігли в протилежну від неї сторону.

Пробравшись нарешті між гілками, вона відразу побігла до місця звідки тільки що втікали тіні.

- О ні. Матінко. Ліля!!! Швидко сюди!!!!, - закричала вона подрузі, яка ще знаходилася по ту сторону густих чагарників.: - Дівчинко, ти як?, - доторкнулася вона до непритомного тіла і їй ледве вдалося стримати пронизливий крик, який хотів вирватися з її горла. 

- Саш, що тут відбувалося? Хто це?- почала вона за спиною запеханий голос пдруги.

- Це Іра, - крізь сльози  проговорила вона. :- І вона непритомна. Викликай поліцію., - простягнула вона дрожащими руками телефон до Лілі. Зараз, при всьому свому бажанні, Саша не змогла б попасти по жодній клавіші.

- Н-е тре-ба по-лі-цію,- тихо промовило не притомне тіло на Сашиних руках.: - Будь -ласка, не тре-ба. Я не хо-чу що б про це зна-ли., - і по непритомному обличчю покотилися сльози.

Іра

Коли Іра згадуватиме цю ситуацію вже у дорослому житті на прийомі у психотерапевта, вона буде безкінечно вдячна долі, що майже весь час була не притомна. 

- Ти цей вечір запам'ятаєш на все життя, - останнє, що вона почула перд тим, як повіки закрилися.

Холодно, мокра трава, чоловічі голоси, злий сміх. Здавалося ніби це все відбувалося не з нею. Поступово пелина з очей спадала і вона почала приходити до тями.

- Зачьотний випускний! Льончік, ти просто бісів геній!

- А вона точно у віклюдці?