Частина 6

Ліля

Стояла середина липня.

На голубому небі пропливали поодинокі хмаринки. Метелик присів на оголене плече дівчини, полоскотав її крилами і вона тихенько засміялася. Відкривши очі Ліля помітила, як Тарас замріяно дивиться на небо. Вони сьогодні вирішили поїхати за місто позасмагати.

- Про що задумався?

- Про нас., - хлопець повільно розвернувся і подивився на неї закоханим поглядом.

Ліля простягнула йому руку. Хлопець взяв її ладонь, спочатку ніжно, майже не торкаючись до неї губами поцілув її.

- Ти впевнена….., - пауза: - Впевнена, що хочеш цього?  Що готова?

- Так. Впевнена., - прошепотіла тремтячим голосом Ліля і потягнула його до себе.

Тарас  всім тілом навалився на дівчину та пристрасно її поцілував. Ліля не заперечувала. Вона вже давно була готова віддатися хлопцю, адже для себе вирішила, що якщо і втрачати невинність, то тільки з людиною, яка її кохає. А що Тарас її кохав - у неї не було жодного вагання.

Ввечері Ліля повернулася у квартиру, яку після закінчення Університету вона знімала на пару з Іриною.

Заставши свою подругу за приготуванням вечері, Ліля заварила кави і простягла Іринці.

- Я не хочу. Дякую, - проговорила дівчина не розуміючи чому їй простягнули каву, яку вона не просила.

- Ми з Тарасом сьогодні займалися коханням., - проговорила і відразу залилася краскою. Хотілося поділитися із подругами. Але Саша вже тиждень всіх уникає.

- І як? Як це було?, - беручи все ж таки з рук подруги каву Іринка, як зачарована присіла на стільчик біля неї.

- Надзвичайно! Ірусику – це було надзвичайно. Я ще так не літала. На мить мені навіть здалося, що моя душа покинула тіло. Тепер я злюсь на себе, що даремно втратила стільки часу. Знаєш, можливо я все ж таки закохалася.

- Надзвичайно! І нічого не боліло?

- Ой, Ірусику, я щось не подумала., - але Іринка перебила її не давши договорити.

- Зупинись! Я перепитую, тому що цікавлюсь. Все, що зі мною колись сталось, я вже пережила. Або думаю, що пережила., - Іринка глянула на Лілю суворим поглядом. За секунду пом’якшавши вона продовжила: - Розкажи мені будь ласка, як це було? Що ти відчувала?

Іринка

Темна ніч давно накрила Львів. Все місто спить.

 Іринка лежала на ліжку і дивилася на стелю пригадуючи слова подруги: «ніжний», «турботливий», «пристрасний». А тоді раптом згадала свій досвід. Аж здригнулася від огиди: «Як я могла тоді подумати, що це зі мною щось не так?».

Психотерапевт допоміг їй розібратися, що неприязнь до чоловіків у неї не тільки через насильство, яке вона пережила, а також через не вдалий сексуальний досвід. 

До сьогоднішнього вечора вона була переконана, що ніжний чоловік, який в першу чергу дбає про партнерку, що б їй було приємно -  це міф, який нав’язують у романтичних мелодрамах.

«Я теж так хочу», - ледь не простогнала Іринка. Закрила очі і мимоволі почала уявляти оголеного Траса біля себе.  І вперше її тіло, за майже шість років, відкликнулося. Мурашки з’явилися на руках, в низу живота стало тепло і все занило.

« Що це зі мною?», - а мить злякалася дівчина, але природа їй підказала, що необхідно зробити, що б заснути.

На ранок Іринка проснулася повна сил. Їй було дуже соромно перед подругою, що вона могла "ТАК" думати про її хлопця. Хотілося якось загладити свою провину і вона поспішила на кухню.

- Млинці? Коли ти прокинулася?, - питала Ліля попиваючи каву з млинцями.

- Зранку. Ой Лілічка. Я ніби на світ народилася.,- дівчинка хіхікнула і замріяно відкусила млинець, але відразу взявши себе в руки промовила: - Я тіколи не зраджу нашої дружби. Повір, ніколи.

- Що з тобою? Я теж ніколи, - не розуміючи раптової зміни настрою подруги Ліля продовжувала снідати.