Барви життя

Частина 3

- Мамо? Що ти тут робиш? – скрикнула Віра, коли помітила на порозі квартири Лілю.
Жінка грізно глянула на доньку і не чекаючи запрошення увійти пройшла в середину.
- Сюрприз. Де він? – навіть не обертаючись в сторону доньки запитала: - Краще скажи сама, а інакше я тут все поперекидаю.
На вулиці була шоста ранку, тому Ліля була переконана, що точно застане чоловіка, який живе з її донькою.
- Це тобі Ірка мене здала?! Я мала б здогадатися, що їй не можна довіряти. – злісно прошипіла крізь зуби Віра. : - Я тобі хотіла все розповісти….
Ліля зупинила доньку на пів слові одним лише поглядом.
- Розповісти, що тебе вже два місяці, як виключили з Універу і ти живеш зі старим дідом? – проговорила з відразою жінка.
- Мені вже є вісімнадцять. Я можу жити, як забажаю. А Ірка взагалі не мала ніякого права втручатися в моє життя!Коли нас Ірка вчора з Бураком зустріла я просила, що б вона тобі нічого не розповідала. Але людям взагалі не можна вірити.
- Бураком!? Це не Польське ім'я.
- Бурак турок. Ми кохаємо один одного! Тому я вирішила прийняти мусульманство і вийти за нього заміж!
- Тільки через мій труп!, - почувши доччині слова, Ліля попрямувала в середину квартири.
Із шумом відкривши двері в спальню , вона застукала, як на вигляд п'ятдесятилітній чоловік одягав швидко на себе одяг.
- Мамо! Що ти робиш! Ти думаєш, що можеш ось так вриватися до мене додому і хазяйнувати? – Віра бігла за нею.
- Ось цей старий півень і є твій Бурак? – шоковано глянула на доньку.
- Не смій так казати. Тобі пощастило, що він не розмовляє по українські. – прошипіла крізь зуби Віра.
В короткому діалозі між донькою і Бураком, Ліля зрозуміла, що та просила його не турбуватися, що все буде добре і що Ліля скоро піде.

- Я нікуди не піду, поки він не забереться назавжди. Забирайся! – крикнула вона до чоловіка.
Коли через десять хвилин за чоловіком закрилися двері, на Лілю посипався шквар звинувачень від доньки, що та зруйнувала їй життя.
- Якщо ти зараз не заспокоїшся, то я візьму ременя! В дитинстві жодного разу не підіймала на тебе руку, а зараз розумію, що даремно. Ти від вседозволеності почала спати із дідом, якому в онуки годишся! Ану швидко сіла і закрила рота!!, - від такого напору матері Віра взяла себе в руки й принишкла від страху.
- Значить так. Давай по черзі. Якщо тебе відрахували, то де тоді ті гроші, що я тобі висилала для оплати навчання і додаткових занять?, - по тону і виразу обличчя матері Віра розуміла, що та зараз абсолютно не налаштована жартувати.
- Я за них жила. – тихо відповіла дівчина потупивши погляд в підлогу.
- З цим старим піс*ном?
- Не розумію, що ти питаєш.
- Якщо квартира орендована на мої гроші, і ти жила на гроші, які я висилала для навчання, то за що платив той дід?
- Він не дід!, - крикнула захищаючи, однак зловивши грізний погляд матері перейшла на шепіт: - Бурак не дід. Я його кохаю. Ми хочемо одружитися, а оскільки я вже повнолітня..
- Я питала тільки що про те, що ви собі там хочете?, - перебила Ліля в якої вже майже увірвався терпець: - За що платив тут старий дід, який з тобою спав?, - промовивши ці слова Лілю почало нудити, однак жінці вдалося взяти себе в руки.
-Ти нічого не розумієш. Ти ніколи мене не розуміла, - ридаючи проговорила Віра,: - Він тепер може не захотіти мене бачити, після того, що ти тут влаштувала! Ти щаслива?!
- Афігєть. Я виростила дурепу! ДУРЕПУ! Ти спала зі старим дідом, та ще й все купувала сама!? Може ти ще і його вдягала?! Я що десь в дитинстві тебе головою стукнула?!, - трусило жінку від злості.
- Я тебе ненавиджу! Забирайся! Мені потрібно зателефонувати Бураку і все йому пояснити. Забирайся!, - Віра побігла в кімнату до мобільного.
- Чудово. Нехай негайно суне сюди своє старезне тіло, бо якщо його не буде за пів години, то я за допомогою зв'язків сама його присуну. І повір, краще нехай скористається першим варіантом.
- Який ще зв'язків? Ти що з розуму зійшла остаточно?
- Я фінансовий директор в одній з найбільших логістичних компаній в Україні, і якщо ти думаєш, що в мене не вийде найняти кілька здорових молодих чоловіків, що б присунути одного старого пердуна, то ти дуже помиляєшся. Лишилося двадцять хвилин! – стукнувши кулаком по столі Ліля боролося з бажанням роздерти Віру на куски.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше