Бастард імператора

Пролог

Погода сама по собі була загадковою. Гуляв тихий вітерець, дерева ледь ледь шуміли. Було пасмурно, моторошно, але дуже красиво. Легкі промінці сонця, освітлювали його змучене, але гарне обличчя. Була тиша… Тиша ця говорила і про спокій і водночас про страх. Все поле незважаючи, ні на що, було залите кров’ю. І він сам був прекрасний і водночас жахаючий. Він кинув свій погляд на великий камінь.

 - Нарешті, я знайду тебе, - подумав він. Він підійшов до нього  та побачив її.  

Вона лежала вся така ніжна, тендітна. ЇЇ гарне чорне волосся відблискувало сріблом. Тонка та легка талія була як соломинка.

- Прийде час і ти будеш моєю, зачекай! – прошепотів  він.

Дівчина повернулась та солодко мовила:  - Марик це ти?

- Який ще Марик, маленька відьмо, я дістану тебе чого б це мені не коштувало. Злість, розчарування та ярість бушувала в його серці. В цей час він хотів розірвати все на своєму шляху.

- Ніхто не  буде володіти тобою, крім мене, молода чаклунка. – промовив він.

В цей час камінь почав темніти.

- Ми ще зустрінемось! – сказав він.

Дівчина все також гарно та солодко спала.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше