Глава 1

Такому серцю як твоє, долею

Світлом в пітьмі бути дано

Немає в ньому щастя та спокою

Незламним вогнем горить воно

Метью Арнольд. Прощання

За  100 років до цього

- ААААА, Боже милостивий, як боляче. – Терпи дівко, народжувати завжди важко, - сказала знахарка.

- Я більше не можу, аааааа.

- Ще трохи, Меліса, трохи. Вже бачу головку. – мовила жінка.

- Аааааа. –  крикнула породілля.

- У тебе хлопчик дорогенька, диви який гарненький. У кімнаті почувся плач дитини.

- Дай мені я гляну на нього. – з посмішкою сказала дівчина.

Побачивши малюка  у неї потекли дві маленькі сльозинки. В очах потемніло і вона ледь вже могла говорити.

- Назви його…

- Що з тобою, Мелісо, – сказала знахарка.

- Назви його Ейнар, що означає «одинокий воїн». – востаннє сказала Меліса.

- Мелісо, що з тобою, Мелісо!!! – б’ючи по щокам, кричала жінка.

В цей час з гуркотом відчинились двері. Зайшов кремезний хлопець. На його обличчі проступав страх.

- Мелісо, Мелісо, сестричка, що з тобою.

- Вийди звідси, Освальд.

- Що з нею? Цього не може бути, - мовив він.

- На жаль я нічого не можу зробити, Меліса тепер з богами. Мені шкода.

Кімнату заполонив великий крик, плач та зітхання.

- Що робити? Сестричко люба. – він схилився над її чолом.

- Немає часу довго сумувати вам з Ейнаром потрібно їхати, - сказала жінка.

- Ейнар?

- Так це ім’я дала йому Меліса.

- Грея, ти права військо імператриці наближається. Нам потрібно десь зникнути, хоча б на кілька років.

- Так. Їдьте на північ близько міста Вірневерсу є ліс. Зайшовши в ліс, Мір покаже тобі дорогу.

- Дякую. Ти така добра, Грея.

- І пам’ятай, пройде не так багато часу і його сили почнуть проявлятися.

- Це мене найбільше лякає, але знаю, що повинен захистити його.

Він сів на коня забрав маленького, обняв Грею на прощання та поїхав. В його серці був біль, розчарування та злість. Вона переповняла його, адже із-за кого вона померла.

- Клятий, сучий виродок. Ти заплатиш мені за смерть сестри. – крізь сльози сказав Освальд.

Але часу на плач, зітхання та злість не було. Тому він скачучи до Вірневерсу, думав, як буде виховувати племінника та розробляв план помсти.

В те й день був такий туман, що зроду такого не бачили. Страшний день тоді був у Есмірі, імперії радощів, щастя та процвітання, але більшість людей цього не усвідомлювали.