Глава 3

Померти за любов не складно.

Складно знайти любов,

за яку варто померти.

Фредерік Бегбедер

Тим часом у палаці імперії Есміра почався великий переполох. Крики імператриці Айші було чути аж в сторожових баштах палацу.

- Ааааа. Цього не може бути, Марсель, скажи, що це неможливо, - кричала імператриця.

- Ваша Високосте заспокойтесь. Можливо можна ще щось змінити, - відповів слуга.

- Що можна змінити. Цей покидьок, бастард, виродок, відріддя цієї сучки Меліси. Як він міг мене обійти. Після її смерті імператор перестав навідувати мене, хоча б на свята.  Мало того, що він залишився жити, та й ще вирішив зайняти престол.

- Не зліться, Ваше Високосте, у Вас від цього з’являться зморшки, - відказав слуга.

- Так ти правий. Я зовсім забула про себе. Але я не можу це так залишити. Єдиний вихід його вбити, щоб одна із моїх дочок стала імператрицею.

- Але ж Ви знаєте, що Ейдар сильний та вправний воїн, та й ще сильний маг.

- Знаю, знаю. Тоді ми повинні хитрістю вбити його, - роздумувала вона.

- Яким же чином?

-  Ну спосіб старий як світ – отрута.

- Ви дійсно розумні моя імператрице. Чим же будем труїти миш’як, ціаністий калій?

- Ні в мого знахаря в кінці міста є особлива отрута. Я хочу, щоб він помучився. Підсипмо його отруту у вино. Домовся зі Анелею, служницею на кухні вона мені не раз допомагала в таких справах, - сказала вона.

- Добре моя імператрице буде зроблено.

Тим часом на кухні

- Маріша, Маріша ти де? – кричала служниця.

- Тут я чого тобі, Лейла?  - відповіла Маріша.

- Ти знаєш, хто до нас їде на щорічний бал в честь богині Імали?

- Ну, хто ж до нас такий може приїхати, що ти так радісна?

- Головний красунчик імперії, Ейдар Ван ін Есмір за прізвиськом «одинокий воїн» бастард імператора, - з трепетом промовила вона.

- Так це дійсно новина, красуні палацу будуть готові поборотися за серце  гарного, але дуже холодного лорда.

- Я також про це подумала, але ще не все. Говорять, що імператор, хоче передати йому престол ,- відказала Лейла.

- Не може бути, - ледь не зомліла Маріша – але як?

- Ну ти ж знаєш, якщо наш імператор, щось вирішив, то ніхто його не переконає.

- Так я знаю. Ну побачимо. Але вже самий приїзд Ейдара Ван ін Есміра говорить про те, що в палаці буде набагато цікавіше.

Пройшло 3 дні

- Їде, їде, їде, Маріша чуєш, - кричала Лейла.

- Ооо, боги. Маріша я починаю думати, що ти скоро збожеволієш від цього Одинокого воїна.

- Може і так, але щоб глянути на нього, хоч одним оком я думаю воно того варте, - ледь не пищала Лейла.

- Добре пішли виглянемо.

Тим часом делегація на чолі з Ейдаром Ван ін Есміром прибула до палацу. Придворні дами, слуги, конюхи прийшли, привітати з приїздом лорда. Вийшла й імператриця. Вона, натягнувши на своє обличчя, фальшиву усмішку зустрічала свого заклятого ворога.

І Ейдар їх не розчарував. Здалеку виднілась чорна фігура, яка очолювала ходу. Це був він всі це зрозуміли. Високий, статний, широкоплечий на чорному коні. Він їхав впевнено як володар. Вітер розвівав його довге волосся, а погляд був його немов вогонь. Його очі були вогняно-жовтого кольору. Одягнутий він був у все чорне, а підперізував його меч. Навіть у меча було ім’я «Ірбіс». Він назвав його в честь біло-чорного тигра, якого він врятував. Всі знали, що він основним претендентом на престол, але боялися вимовити це вголос, адже боялись гніву імператриці.

- Ейдар, дорогенький, як ми тебе чекали. – крізь зуби промовила імператриця, - імператор хотів тебе зустріти, але ж ти знаєш його слабке здоров’я зараз.

- Знаю люба мачуха, - ледве втримавшись від гніву промовив Ейдар.

- Як ми всі тебе чекали, так Марцелла, Дрізелла та Ізабелла, - промовляла до доньок вона.

- Так братику, - сказала Марцелла.

- Так, - відповіла Дрізелла

- Ми чекали на тебе, - сказала Ізабелла.

Тільки Ізабелла була  щирою у цих словах. Всі інші ненавиділа молодого лорда.

- Ейдар синочку, - почувся лагідний голос.

Він знав, що з цією людиною без поцілунків та обіймів не обійдешся. Зі всього палацу найбільше чекала його вона. Тому, знаючи, що зараз буде він посміхнувся і розвів руки для обіймів.

- Бабуся, - щиро промовив він. Звісно він не хотів, щоб його привселюдно обіймали та цілували, але нічого не зробиш це ж бабуся Гертруда. Єдина, яка дійсно щиро його любила.

- Ооо мій милий, який же ти. Дай я на тебе подивлюсь. Ах красень дійсно красень. Але чому ж ти такий худий. Але нічого я за тобою уже пригляну.

- Бабусь не треба за мною пригляду вати я сам змозі це зробити, - промовив він.

- Як не треба любий, як не треба і навіть думати не смій я тобі і кімнату підготувала, - лагідно мовила жінка.

- Ну тепер тобі не здихатись поцілунків, довгих розмов і обіймів, - проговорив з посмішкою Освальд.

- Пішли, пішли, любий Ейдар я все тобі покажу.

На цій, начебто позитивній ноті всі розішлись. Бабуся показувала кімнати внука та Освальда. Запитувала про його життя в графстві та чи не надумався він нарешті одружитися. На що він відмовчувався, адже не хотів засмучувати бабусю. В палаці була метушня, адже всі обговорювала, головного красунчика імперії. Придворні дами вже замовляли у свої модисток нові сукні. Всі хотіли виглядати модно і осліплювати всіх на щорічному балу. Завоювати серце принца – це була основна мета всіх молоденьких панянок того палацу. Імператриця зі своїм слугою Марселем розроблювали план вбивства. Сестри Марцелла і Дрізелла сперечалися кому тато подарує розкішне золоте намисто.

І тільки Ізабелла, вийшовши на балкон зі своєї кімнати, просто споглядала на зорі вони були такі прекрасні та спокійні, що вони заворожували її погляд.