Глава 5

Дійсно, що означає кохати?

Стати вогнем для свічки,

Чи торкатися обпалюючого вогню?

Шамс ад дин Тебрізі

Світанок наступав в Есмірі. Хоча сонце ще не зійшло на площі біля палацу вже виднілась фігура.  Хто б не спостерігав за ним, всі б зрозуміли, що це він «Одинокий воїн». Сильне тіло накривали шкіряні, чорні лати. Він тренувався з мечем. Вправні рухи видавали в ньому сильного воїна, ким і він являвся. Спочатку була вранішня пробіжка, потім віджимання, а лише потім тренування з мечем. Хотів би він застосувати силу, і кинути кілька фаєрболів в палац, щоб випустити пар, але це мало б наслідки. Гуркіт стояв би великий і всі б не довго думали, хто це зробив. Така сила є тільки у нього. Хоча це лише маленька частинка. Він може кидати фаєрболи, керувати блискавками, які вправно породжуються з його рук та навіть зупиняти час. Але на останнє вміння потрібно багато ресурсів, тому він рідко його застосовує. Після тренування всі в палаці, ще мирно спали і він також вирішив прилягти та по роздумувати, що робити далі. Аж раптом почувся стук в двері.

«Кому це не спиться в таку рань?», - подумав він.

Відкривши двері він побачив темну, невисоку фігуру біля його дверей. Приглянувшись, він зрозумів, хто це.

- Ейдар, - тихо промовила вона, - вибач, що так рано.

- Чого тобі Ізабелла?

- Сьогодні я бачила видіння як ти стояв біля великого каменю Найдін і він тобі, щось показував, - тихо промовила вона.

- Ахах, - ледь не впав зі сміху,  Ейдар, - ну й ти жартівниця Ізабелла. Я вже подумав, що щось серйозне трапилось

- Чому ти там реагуєш? Ти думаєш я тобі брешу?

- А може і так думаю. Знаєш твоя мати не дуже то мені любить, - зі злостю сказав він.

- Ейдар чому ти так до мене я ж нічого тобі поганого не зробила, - мовила принцеса

- Поки не зробила. Але не знаю як буде далі.

- Повір камень Найдін це дуже важливо. Людина, яка загляне в нього може побачити свою долю.

- Так  може я знаю. Тільки уже як 200 років камінь нічого нікому не показував.

- Але в мене було видіння, - вскрикнула вона.

- Я звідки знаю було в тебе видіння, чи це хитрощі твоєї улюбленої матусі.

- Матір тут ні до чого, - з образою мовила вона, - повір тобі потрібно до нього поїхати.

- Поїхати з чого б це, - сказав він,- але хоча для того, щоб дізнатись, що ти за пташка я поїду. Твоя імператриця все одно не зможе мене вбити, а якщо спробує я буду знати, що пастку для мене створила ти.

- Ейдар, зрозумій я хочу для тебе тільки добра, - ледь не плачучи сказала дівчина.

-Ось і побачим.

До лісу Айріш  був день їзди, але прогулятися Ейдару хотілося. Тому він запряг коня, взяв трохи припасів, залишив послання для Освальда і вирішив перевіряти добросовісність сестрички.

«Ну і пожалкує вона у мене, якщо мені зустрінуться вбивці», - подумав він. Але чим далі він їхав, тим далі він розумів, що це не так. Дібравшись до лісу Айріш, йому стало чомусь тривожно, але він не міг зрозуміти чому.

В глибині лісу на світлій поляні стояв великий камінь Найдін. Кремезність каменю говорила про його силу. Підійшовши до каменю, він почув якийсь звук. Діставши меч, він приготувався до битви, але нікого не було.

І тут погода почала різко мінятися піднявся вітер, темні хмари заполонили небо. А вдалечині з’явилося чудовисько. Воно було 4 метрове з 4 головами та тілом змія.

«На витівки імператриці не схоже», - подумав він. «Ну що потанцюємо», - крикнув він до чудовиська.

«РРРРРРРРР», - почув він у відповідь.

Битва йшла 3 години. Спочатку лорд забавлявся з чудовиськом, а потім йому це набридло і він кинув фаєрбол в нього і в цей час відтяв йому 4 голови.

Чудовисько заревіло. Гуркіт стояв на весь ліс. Все ж таки він дібрався каменю. Погода трохи заспокоїлась і гуляв тільки тихий вітерець. Підійшовши, до каменю він відчув незрозуміле тепло. І ось він заглянув у камінь. Камінь змінивши свою текстуру показав просто кімнату, на ліжку мирно спала дівчина. Серце лорда почало швидко битися і в з кінчиків пальців почали утворюватись маленькі блискавки.

«Що це таке?», - подумав він. Але чим далі він на неї дивився тим далі розумів страшне.

«Істинна», - подумав він. «Не може бути, що істинна існує, я думав це тільки дитячі казки для маленьких дівчаток».

Але побачивши як красуня спить, тепло його серці почало бути ще сильнішим. В ту мить він захотів, щоб вона стала його. Чому, як, і що буде далі його не хвилювало. Вона повинна стати його.

- Я знайду тебе, - подумав він.

Вона лежала вся така ніжна, тендітна. ЇЇ гарне чорне волосся відблискувало сріблом. Тонка та легка талія була як соломинка.

- Прийде час і ти будеш моєю, зачекай! – прошепотів  він.

Дівчина повернулась та солодко мовила:  - Марик це ти?

- Який ще Марик, маленька відьмо, я дістану тебе чого б це мені не коштувало. Злість, розчарування та ярість бушувала в його серці. В цей час він хотів розірвати все на своєму шляху.

- Ніхто не  буде володіти тобою, крім мене, молода чаклунка. – промовив він.

В цей час камінь почав темніти.

- Ми ще зустрінемось! – сказав він.

Дівчина все також гарно та солодко спала.

Відійшовши від каменю, він заричав як дика тварина.

«Мало мені проблем, так і ще це дівчисько. Ну нічого, знайти красуню буде не так уж важко», - подумав він.

Але він не знав, що це майже неможливо, бо вона за межею.

За межею двох світів…