Бастард імператора

Глава 8

 

 

Моя любов чолом сягала неба,

А Гриць ходив ногами по землі

Ліна Костенко «Маруся Чурай»

Єва

Розплющивши очі, вона затамувала подих. Велика простора кімната, громіздкі вікна, шовкова постіль – все це оточувало її. У неї ще трохи паморочилось в голові і вона намагалася зрозуміти де вона. Величні картини дивились на неї. Гарна, усміхнена жінка була одягнена в пишну сукню часів Людовіка ХIV. Вона мала повні рожеві вуста та золоті очі. Тут в неї в пам’яті виплив незнайомець, у якого був такий самий       погляд. Вона пам’ятала як розмовляє з ним, опирається якого закликам йти з ним, а далі забуття.

- О Боже, де я? Що зі мною трапилось?, -  промовила вона.

В цей час в її кімнату постукали. Зайшла мила жінка, років де так під 40. Єву здивувало, що вона була в чепчику та одягнена чи то як служниця, чи то як покоївка.

- Ооо міледі ви вже прокинулись. Яке щастя ото ви вже 3 дні як спите я вже почала нервувати.

- 3 дні? О Господи я навіть не знаю, де я? Хто ви такі? І чому це відбувається зі мною?

- Та що Ви я зараз вам все розповім.

- Я Інара, служниця лорда Ейдара ван ін Есміра. Ми в графстві Івенес, що на північ від  Дайнара столиці Есміра. В нашій магічній імперії дякувати Богам та нашому лорду вже немає війн і я маю надію все так буде і далі.

- Стоп . Зачекайте Ви сказали МАГІЧНИЙ СВІТ?

- Ну звісно який ж ще є і інші світи, які пішли за технічною гілкою розвитку, але вони мають свій паралельний вимір.

- Ахах, - істерично розсміялась дівчина, - це напевно який розіграш, хто вас підіслав, щоб мене розіграти.

- Міледі за Вами мені наказано приглядати та служити самим лордом, тому давайте я допоможу Вам з ранковим туалетом і ми спустимось на сніданок.

- Ой як мило в моїй голові вже говорять галюцинації, допрацювалася все-таки я, - промовила дівчина.

- Галюци… а що це таке?

- Нічого це скоро пройде і я прокинусь, - істерично промовила вона.

- Міледі я все ж таки прошу вас не пручатися і зібратися до сніданку.

- Добре добре збирай мене галюциногенна жінко я повністю в твоїй владі, - промовивши, вона подумала, що якщо вона буде робити все, що вона скаже незабаром вона зникне.

Але жінка її все збирала і збирала, а Єва так і не прокидалася від свого сну. Спочатку була ванна з трояндами. Інара намастила її тіло пахощами і воно стало м’яке та тендітне. Потім одягнула Єву в білизну, яка складалася з панталонів та корсету, а на верх одягнула блакитну сукню, з декольте, яке підкреслило груди дівчини.

Чорне волосся вона заплела в довгий колосок, а в нього вплітала золоті гребені. Підкрасила трохи вії та додала світло рожевого блиску.

- Ой міледі, яка ж ви гарна. Ну що ж ходімо в зал будемо снідати та й лорд Ейдар вже вас чекає.

- Так і я його також вже зачекалася, - з гнівом промовила дівчина. Вони зайшли до залу і тут вона побачила його.

***

Лорд Ейдар зранку був весь у роздумах. Йому скоро потрібно буде поїхати в столицю, адже він наслідний принц  і в нього з’явились справи державного значення. «Чорт би побрав цей престол. В мене є куди важливіші справи», - подумав він.

Під важливішими справами він мав на увазі її. Повернувшись від вікна, він побачив її. Чорне блискуче волосся прикрашали золоті прикраси, блакитна сукня підкреслювала її осину талію. А зелені очі дивилися на нього і він в них бачив весь всесвіт. Наче смарагди великих гір Орнас, дивилися на нього.

Він не знав, що сказати, ледь видушив з себе фразу.

- Міледі прошу вас сідайте, - промовив він.

- Міледі? Яка я, чорт забирай міледі. Ти взагалі хто такий? І чому я тут не з власної волі.

- Я все поясню.

- Ну звісно поясниш ще й як. По дорозі назад додому все і поясниш.

- Боюсь це неможливо, - твердо промовив він.

- Шановний може Ви не знали, але за викрадання людини є тюремний строк.

- Тюремний строк? Що це?

- О боги. Тільки давайте Ви не будете розігрувати цей спектакль, що я в іншому світі. В мене й так нервова система не в порядку. Коли я відправлюся додому?

- Міледі цього не буде.

- Як це не буде? Я вільна людина, мене будуть шукати і Вас знайдуть, - ледь не заплакала вона.

У нього на обличчі проступила лиха посмішка. Очі загорілись вогнем і він твердо промовив.

- Міледі я розумію Ви зараз не можете адекватно реагувати на події. Але я Вам скажу точно. Ви не повернетеся додому. І нас ніколи  не знайдуть, бо нівкого у вашому світі не має такої сили, бо ми в Есмірі дорогенька. Це магічний світ, він належить до паралельних технічним, в якому жили ви. Тому Ви приймете це рано чи пізно, а поки Ви будете моєю гостею.

- Чортів придурок, за що ти так зі мною?, - до очей Єви підійшли сльози.

- Ти скоро зрозумієш.

Йому було боляче дивитись на її страждання, але вона його істинна і  вона скоро це відчує.

- Чому саме я?

- Бо ти особлива. Ти потрібна нашому світові.

Це дійсно було так. У неї були зелені очі, за легендою людина, яка має такі очі може змінити світ. Зупинити війни, дарувати можливість магам знову народжувати, володіти втраченою магією. Але для нього це було не так важливо, як можливість не бути самотнім до кінця своїх днів.

- Інаро, попіклуйся, щоб міледі поїла, а мені скажи, щоб подали сніданок в кабінет. Не хочу бентежити міледі своєю присутністю.

- Так звісно лорде.

Він покинув її, і те ж час вона гірко заплакала. Біль вийшла із її грудей і вона віддалася її. Інара як могла заспокоювала, молоду пані, але все це було марно. Врешті решт Єва випила на сніданок склянку соку і з’їла трохи печива, бо їй було шкода Інару, яку могли покарати за те, що вона не поснідала.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше