Глава 13

Якщо смерть розлучить нас

- я знайду спосіб тебе відшукати 

Невідомий поет

Ейдар

Все померкло. Радість, щастя, бажання жити і, навіть помста, - все це стало нічим. Його серце все розбивалося і розбивалося, коли він бачив, як  безутішно лікар намагається їй допомогти.

- Хтось її отруїв, згноблю, скотину, хто б це не зробив він поплатиться, - промовив Ейдар.

Він був саме на полюванні і думав, що йому робити з Євою, як раптом його зустрів слуга. Хлопець не знав як сказати постійно м’явся, не знаючи куди діти погляд. Поки не зібрав всю свою волю і промовив:

- Мілорд, з міледі Євою сталося нещастя, напевно, її отруїли. Пробачте нас Ваших нікчемних слуг ми не догляділи її,- промовивши слуга боявся, що гнів лорда впаде на нього.

 Але Ейдар думав тільки про Єву і як скоріше дістатися до неї. Сівши на коня, він хутко відправився до палацу, з думками про те, що він все зробить тільки б вона була жива.

В цей момент голос лікаря перервав думки Ейдара.

- Лорд Ейдаре, я дав протиотруту міледі, її дійсно отруїли і як виявилось, отрута була у вині. Вона має скоро поправитись, але щось тримає її у сні і я не можу нічим зарадити, - промовив лікар.

- Як не можеш, як це ти не можеш, я дам тобі все тільки постав її на ноги, ти лікар чи хто?, - з гнівом викрикнув Ейдар.

- Мілорд, візьміть себе в руки, Ви звісно можете кричати, знайти іншого лікаря, але послухайте її скоріше потрібна Ваша підтримка, побудьте з нею, розмовляєте, торкніться її душі і змусьте повернутися назад. В світі снів вона або сама хоче залишитись або її хтось тримає, - сказавши це лікар взяв свій плащ, ще раз зі співчуттям подивився на лорда і покинув палац.

Ейдар не міг заспокоїтись, йому потрібно знати, хто це зробив і чому.

- Віконте, де ти?, - покликав слугу Ейдар, після чого слуга в одну мить з’явився, - знайди мені, хто це зробив, хто насмілився.

- Так буде зроблено, мілорде, - промовив з тремтячим голосом слуга.

А поки Ейдар нахилився над ліжко коханої і промовив:

- Де ти моя прекрасна троянда. Моє сонце зайшло і місяць перестав світити в ночі, бо ти покинула мене, твоє прекрасне обличчя не освітлює мій день і хоч ти не кохаєш мене, але твоя присутність уже дає мені сил. Повернись до мене, чаклунка, яка тримає моє серце. Я обіцяю я знайду, хто це зробив з тобою і він пожалкує, що народився на світ, - лагідно промовив він.

Йшли дні, а Єва все ще була в ліжку. Лорд Ейдар ти і займався, що доглядав її говорив з нею, а в самі темні ночі, коли він зневірювався, що вона повернеться до нього, розумів, що на його обличчі течуть сльози. Він знайшов, хто це зробив. Не це було просто, одна служниця поспіхом хотіла покинути палац після отруєння Єви, але Віконт затримав її. А потім, вона швидко розповіла, що насправді вино було для лорда, просто вона, банально, переплутала бокали. Замовником, звісно, була імператриця. Ще одна можливість спробувати нову отруту на Ейдарі.

Вона була не просто у сні, вона повернулась додому. Гуляла у своїх сновидіннях в своєму світі, тому і не хотіла повертатись. Аж в один момент, біля гуртожитку вночі, вона побачила жіночу фігуру, яка вся світилася, а  потім промовила до неї:

- Ну привіт, красуне, давно ми мали зустрітись,- промовила темноволоса жінка.

- Ви хто?, - здивовано промовила Єва.

- Це я, Імала, богиня Есміру.

Любі читачі, не забудьте підписатися на автора, Вас буде чекати ще багато чого цікавого)

***

- Імала, та сама Імала, і що самій богині потрібно від мене, - сказала вона, подивившись на жінку. Насправді вона вже тоді зрозуміла, що їй потрібно буде повернутись в Есмір.

- Наче ти не знаєш, Єво. Твої сили вже пробуджуються і тобі потрібно повертитися.

- Ну от скажіть, чому я? Я проста дівчина, ніколи не хотіла бути зіркою, мати кращого хлопця в університеті і бути популярною. Так, що зі мною не так.

- Хмм, вперше бачу дівчину, яка має таку силу і так не хоче її використовувати. Інші б душу продали дияволу за таку можливість, але тільки не ти, я вже це зрозуміла. Ну зрештою, якою ж може бути головна жриця смарагдової магії? – промовила богиня і кристально подивилась на Єву.

Вони були схожі, дуже схожі. Хоча в Імали було каштанове волосся, тонкі кисті і вона вся виблискувала світлом. Єва ж була здивована словами богині  й не розуміла про, що вона.

- Яка ще жриця? Я таке тільки в фільмах бачила. Я зовсім не схожа на жрицю.

- Схожа не схожа. Це нікого не цікавить, головне, що в тебе є магія і ти можеш відродити плідність загинь Есміру. І  це головне.

- Так я вже це чула, - сказала Єва, згадуючи Ірбіса. За ким вона сумувала так за ним. Хотілось б його забрати у свій світ дати йому можливість стати вільним. Було б добре, але він належить Есміру, а вона Землі.

- Довго ти будеш тікали від свого призначення. Невже ти не зрозуміла, чому в тебе є ця сила?

- І чому ж? Може Ви відповісте мені, о велика богиня.

- Ти ніколи не розпитувала матір, про свого батька, хто він? Звідки він?

- Я знаю, хто мій тато він помер 5 років тому. Він був чудовим фінансовим менеджером.

- Ні, Олена не розповіла тобі основного.

Єва напружилась, тому що ця тема була для неї дуже болючою. Вона ледь ледь пережила смерть батька і не хотіла про це згадувати, але все ж таки цікавість перемогла.

- І що ж мені не розповіла моя люба матуся?

- А те, що хоч і твій тато був найкращий для тебе, але він не твій біологічний батько.

Вона не могла повірити власним вухам. Як це можливо, ніколи від тата по виду вона не могла сказати, що вона йому не рідна. Постійні поїзди на природу, вечірні розмови за теплим какао та пледом, літні канікули у бабусі, говорили про те, що вона його рідна донька. Та Єва навіть не задумувалась про можливість бути всиновленою. Думки не збиралися в її голові, але все ж таки вона промовила: