Глава 16

Так ніхто не кохав

Через тисячі літ,

лиш приходить подібне кохання.

В. Сосюра

- Віконте, ми збираємось, підготуй коня, одяг та повідом леді Єву, - промовив Ейдар все ще дивлячись на лист імператора.

- Куди ми прямуємо пане?

- В Дайнар.

- В столицю, нас чекають кардинальні зміни, я тільки переживаю за міледі Єву. Мало того, що в неї складний характер, та й ще в Дайнарі є багато небезпек.

- Це я і без тебе розумію, але як кажуть «Країна не чекає», мені передадуть ненависний трон, а Єва стане моєю дружиною, - промовивши це, він задумався, що вона нарешті стане його. І її життя та душа буде належати йому.

- Так, мілорде, я Вас зрозумів.

Тим часом Єва роздумувала, що ж сталося між нею та Ейдаром, невже почуття заполонили її серце. Її це страшило і навіть дуже страшило, але всередині вона розуміла, що вона звикає до нього і не хоче більше пручатися почуттям. Інара зранку все бігала і казала, що їй потрібно буде більше вивчати придворний етикет, що це важливо, а вона не розуміла чому. Але,  коли настав обід, вона все зрозуміла.

- Міледі, - стукаючи у двері її покоїв говорив Віконт, - міледі Єва відчиніть, будь ласка.

- Що тобі Віконте, саме зараз хотіла поринути в світ Есміра, через книгу.

- Міледі потрібно збиратися, Ви від’їжджаєте разом з лордом в палац, промовив слуга.

- Як від’їжджаємо? Він мені про це нічого не сказав, - промовила вона, прискіпливо дивлячись на Віконта.

- Мілорд просив мене це передати, я лиш слуга, міледі, - хриплим голосом промовив він.

- Я зрозуміла, Віконте, а де зараз знаходиться лорд Ейдар?

- В саду міледі.

- Дякую, Віконте.

В її серці, щось обірвалося, хоча вона і бачить, що він її кохає, але він не може прийняти її рівною собі. Вона всього лиш жінка, слабка, хоч і особлива  і радитись він з нею не збирається. Тому вона одягнула бузкову сукню, зібрала волосся у високий хвіст, пішла виказувати своє обурення.

Ейдар був в саду, він розумів, що Єва ще не готова до життя в палаці, але виходу не було. Знав він і те, що вона не захоче з ним їхати, тому, якщо вмовляння не допоможуть, то він закине її на своє плече, посадить на коня і поїде до Дайнару. І ось його переживання, вже летять до нього з обличчям фурії, яка хоче знести все на своєму шляху.

- Мілорде, якщо Ваша ласка, може Ви поясните, чому я маю їхати з вами до палацу, - розлючено промовила вона.

- Так потрібно, Єво. Раджу тобі не пручатися і поїхати зі мною, - промовив він, дивлячись на її прекрасні смарагдові очі. Йому найбільше не хочеться завдавати їй болю.

- А зі мною порадитись ти не міг?

- Така моя воля, Єво, не забував я наслідний принц, цієї країни.

- ААА, вибачте, я ж забула, що я нічого тут не значу, - зі злістю промовила вона, - я не бажаю з тобою їхати, мені потрібно знайти мого батька.

- В тебе немає вибору, крихітко.

Відчай, злість та ненависть розривали її серце. Вона відчула, як  велика енергія переповняє її і вона до кінця вже не може її контролювати. Її волосся піднялося, як від великого пориву вітру і її одяг також почав рухатися.

- Єво, зупинись, - промовив Ейдар, - ти не знаєш, що може статися, якщо ти зараз застосуєш силу.

- Я вже не можу нічого зробити, - крикнула вона.

В наступну мить, з’явився великий портал. Блакитне сяйво портала не могло нести нічого доброго. Вони почули сильний звук, наче від ричання якось тварини. І вони мали рацію, це була не просто тварина, а дракон. Величезний золотий дракон.