Бажання за контрактом.

4

Проснулася від телефонного дзвоника. Дзвонила сестра Лілі по відео зв'язку.

- Привіт! Не розбудила? - затараторила трубка.

- Ну дякую, що не вночі подзвонила! - скептично промовила я.

- Так тебе привітати можна? 

- З чим? - Я здивовано підняла одну брову вверх.

- А ти не знаєш? - дівчина хмикнула.

- Лілі, не тягни!

- Про тебе вже вся преса говорить!...
- Лілі!

- Просто включи телевізор!

Я відключаю дзвінок і натискаю на кнопку від пульта.
З екрану з'явлюється моє обличчя. Ресторан і нагла морда Алана, який робить мені "пропозицію".

"...Вже другий день ми гадаємо, хто це за дівчина, кому Алан Хоккінз зробив пропозицію стати йому дружиною. Всі ми знаємо, що цього чоловіка не раз заставали з різними жінками. І кілька разів вже доходило до весілля. Чи точно цей мільярдер закохався чи це знову дівчина на раз?..."

- Дівчина на раз? Я особливо не в захваті від цього дебіла. І щоб заміж? Дзюзьки! - Я показала некультурний жест.

Швидко привівши себе в порядок, я відкрила шафу.
Да ви знущаєтеся? Це за які "шиши" були куплене це барахло? Знайшовши чорний топік з ґудзиками та жовті бріджі я більш менш зітхнула. Запихнувши волосся резинку і сяк так зав'язавши, подивилася в джеркало. Ну Алан, ну держись!

З кухні запахло блинчиками і мій шлунок нагадав про себе.

- Уф! Тільки себе не ганьби! Ич, їсти захотів! Зараз швидко підемо з цього будинку і забудемо це недорозуміння! - промовила я сама про себе. В моменти стресу я для заспокоєння говорила сама з собою.

І зібравши все що можна в кулак, я вийшла з кімнати.

- Не звертай уваги, не звертай уваги! - прошепотіла я, проходячи повз кухню.

- Треба поговорити! - промовив Алан, коли я тільки-но взялася за вхідну ручку.

- Черт би тебе забрав! - прикрила очі я, і повернулася назад.

- Блинчики остивають!

- Краще б згоріли! - натягую я посмішку і йду на кухню.

- Я так розумію ти хочеш дізнатися, що тут відбувається! - хмикнув той. - Вже побачила новини!

- Було б до речі! - взяла в руки чашку з апельсиновим соком.

- Я хочу заключити з тобою договір! 

Я аж подавилася від такого нахабства.

- Що? - Алану навіть довелося кілька разів постукали мені по спині.

- Договір на фіктивний шлюб!

- Це щоб до тебе ніхто не ліз із запитаннями?
Алан угукнув.

- Нізащо! - схрестила я руки. - Я тебе і дня не знаю!

- Так дізнаєшся! 

- Пішов в сраку! - піднялася з місця і вже збиралася йти.

- Договір з однією умовою... Ти можеш здійснити одне своє бажання. - Я аж зупинилася від несподіванки. - Все що хочеш!

- Пішов в сраку! Ось моє бажання! - повернула голову я і відкрила двері. Але там мене чекав сюрприз. На мене вз'їлися камери і мікрофони з натовпом журналістів. 

- Черт! - промовила я і закрила двері.

- Так що? - Алан стояв, схрестивши руки і хитро посміхаючись.

- Таке відчуття, ніби мене розігрують! Алло, де тут камери? - почала озиратися навколо.

- Тут немає камер, ми тут одні! - підійшов до мене бородач.

- Ось мене це і напружує! 

- Слухай...

- Я не знаю хто ти там, мільярдер, бізменсмен, холостяк! Та хай навіть будь ти красенем найвищого рівня, я не хочу знаходитися в будинку з тим, хто міняє людей як рукавички.

- Аво! 

-Ти диви! Ще моє й ім'я знаєш! Браво, просто браво! Бачу гарно підготувався! Ще напевно і про мою сім'ю все знаєш! - Я в шоці підняла руки вверх.

- На нас дивляться! - Алан показав рукою на вікно. Там вже стояли з камерами, чекаючи продовження.

- Мені все одно! Я не збираюся тут знаходитися! І тільки я відкрила двері на вулицю.

Як Алан зі словами: "Стій, куди ти!" зловив мене, і поцілував у губи. Я аж знахабніла від такого! І різко вкусивши Алана за губи, втекла.

- Аво!

- Пішов в сраку! - крикнула я вслід.

- От вперта!
Журналісти почали сипати брюнета запитаннями.

- А як же весілля?

- Дівчина, що вона вас вкусила?

- Спокійно. - промовив бородач, зупиняючи долонею кров. - Спокійно. - його погляд дивився на віддаляючусь постать дівчини. - Я ще ніколи не програвав! 
Я ж, злюча як чорт, йшла в сторону... Короче, кудись йшла. Подзвоню до сестри. 

- Ти зайнята?

- Ні, щось сталося?

- Стався Алан Хоккінз! - пнула я по дорозі каміння.

- Давай зустрінемося в кафе! І все детально розкажеш! - запропонувала Лілі.

- Добре!

Лілі це єдина рідна мені людина, якій можу розказати все. Та і їй повезло більше ніж мені. Має гарну високооплачувану роботу. Вона працює модельєром одягу. Принаймні якщо роботу журналіста в мене забрали. На щастя, я вмію малювати. Тому не раз мої ідеї втілювалися в життя за допомогою Лілі. 

Сестра чекала мене в кафе.

- Привіт! - ми обнялися.

- Чого ти така щаслива? - Я вмістилася на кріслі. - Невже хтось з чоловіків покорив твоє серце?

Лілі аж почервонішала. 

- Є такий!

- І? - Я підклала долонь під підборіддя.

- Ми зіткнулися випадково. Він шукав когось, хто зміг би зробити костюм.

- І ти так випадково проходила мимо!

-Да!

Я клацнула пальцями.

- Лілі, отямся! Не всі чоловіки такі, які є в твоїх фантазіях!

- Та ну тебе! Ми домовилися зустрітися ввечері!

- Уф!

- А в тебе що там з Аланом?

- Він хотів зі мною одружитися! Я відірвалася від меню.

- Ну це всім відомо! А є щось нове?

- Лілі! Він напищений самозакоханий індюк з мінімум IQ і максимум самовпевненості. Не думаю, що ти знайдеш ще такого індюка.

- Кхм! - Лілі хмикнула і показала очима на бік.

- Не дай Боже, ще зустріти цього нахала ще раз.

Аж доки позаду себе я не чую голос.

- Ну якби привіт! - Я повертаю голову і бачу Алана Хоккінза і його друга.

- Ну ось я згадала індюка і він приперся! 

- Це ви про кого? - запитав чорноволосий.

Лілі посміхнулася і добавила.

- Може приєднаєтеся?

- З радістю! - промовили ті двоє і сіли по обидва боки від нас. До мене сів індюк до Лілі ще один. Сестра щось промовила на вухо тому.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше