Глава 8

Я бачила як до рук Ореґа стягуються лініями потоки енергії на поляні, після концентрації, схожої на моментальний перехід з медитації в енергетичний стан самої сутності, орк почав щось протяжно співати і водити руками, наче скручував спіраль, в цьому місці почала сформовуватись така знайома по минулому переходу темна воронка порталу... і ось нас затягнуло в неї і світ перевернувся, в цей раз свідомість я не втратила, але відчуття було наче мене добряче потрусило в центрифузі, ледь нутрощі всі не вивернуло, орк як на зло стояв нормально, хоч і з зеленою мордою, але це в нього природнє, і посміхався. Коли відчула, що мені вже не так погано – заозиралась: ми стояли на поляні серед справжніх тропічних джунглів, високі, такі що явно люблять тепло та вологу дерева, всі оповиті ліанами, великі розміри квітів на поляні та інколи й в кронах дерев, і безліч найрізноманітніших звуків звідусіль; недалеко від нас примостився апарат, призначенням якого явно було літати, але він не дуже походив на ті, які я бачила вдома: крила були дійсно крилами, з пір'ям як у справжнього птаха, кабіна більше нагадувала двомісну колоду, але в середині видно було цілу систему кнопок та проводів, які під’єднувались до кристалів.

- Яка в вас природа, чимось схожа на наші тропіки, такі дерева з ліанами і насичені великі ароматні квіти ростуть в тропіках, якщо я не помиляюсь, я бачила лише в інтернеті таке та на картинках.

- Ну, по всій планеті природа різна, просто ось тут біля мого дому саме така флора і фауна зібралась, - сказав Орег і показав на велику гусінь салатово-помаранчевого кольору, яка неквапливо повзла по ліані недалеко від нас, - а що таке інтернет?

- Ну, це всесвітня віртуальна мережа, там безліч цікавої і корисної інформації. Люди можуть дізнатись про все на світі – де які рослини і тварини живуть, почитати цікаві книги, поділитись думками щодо певних явищ, досліджень, обмінятись рецептами та методами ведення господарства, і все це часто супроводжується картинками і рухомими зображеннями. Там можна працювати і відпочивати, спілкуватись з рідними та друзями на величезних відстанях, купувати різноманітні товари і багато чого іншого.

- Цікаво і корисно, в нас за допомогою кристалів об’єднали так в бібліотеку голографічні зображення, записи текстів на папері та в голосі, але такі незримі бібліотеки охоплюють лише територію одного міста, а так щоб на дуже великі відстані передавати інформацію та спілкуватись, то це маги зазвичай переносять порталами об’єкти, або відвозиш необхідні кристали на літальних апаратах.

Мене запросили до кабіни і ми полетіли, літак махав крилами і підіймався все вище, як не дивно в цій конструкції не трясло і не підкидувало після кожного маху крил, відчувалось, що ти на період польоту стаєш частиною організму великого птаха і в такт з нею, зовсім природньо, рухаєшся вгору... темні обриси небесного острівця все наближались, і ось ми опустились на величезне поле-платформу на самому краю міста. До нас підскочив невеличкого зросту орк, хоча певно все таки ця істота була більше схожа на гобліна в моєму розумінні і привітавшись забрав браслет у Ореґа, як виявилось то були своєрідні ключі від апарату, тільки вони не просто активували механізм, а давали відчуття єднання з системою і завдяки цьому ідеальний контроль руху тіла апарату самим пілотом, що проходив практично на прямому сприйнятті процесу. Далі ми сіли на невеличку двомісну платформу, що складалась з пласкої основи, яка зависла над землею, та лавки з перилами, таких транспортних засобів було багато по периметру поля.

- А що у вас тут стоянка така, і як ти відрізнив свій транспортний засіб від інших, вони ж всі такі схожі, чи може номерки які видають коли паркуєшся?

Орк засміявся і сказав:

- Всі ці транспорти, як для переміщення містом, так і за його межі, в вільному доступі, нам свій транспорт заводити не має сенсу, всі ці апарати які ти бачиш у громадському доступі, ця розробка була введена в експлуатація майже сторіччя тому і виправдала себе.

- А оплату за користування беруть?

- Ні, вони безкоштовні, конструкція досить проста, таких матеріалів багато, а працює вона на повітряному кристалі, який не розряджається, оскільки має постійну підзарядку від повітряних потоків, єдине що раз на десять-п’ятнадцять років їх краще заміняти, бо вони починають зношуватись як матерія, працювати будуть, але перестраховуються, щоб вони не тріснули від перенасичення енергією під час якогось штормового вітру наприклад.

Місто було незвичайним, навколо височіли хмарочоси, на всіх рівнях були невеличкі площадки, які з'єднувались в багатьох місцях мостами-переходами з іншими будівлями, а раз на кілька поверхів майже кругом спостерігались міні стоянки для таких платформ як наша, при цьому стіни будинків були оповиті ліанами, інколи я бачила навіть квіти, схожі на ті, які спостерігала в джунглях на планеті, а внизу було безліч дерев, які гармонійно вписувались в систему міського пейзажу. Дійсно сюрреалістична картина, можна було б подумати, що це постапокаліптична зона, де природа відвойовує свої права у кам’яного міста-велетня, але ні, будівлі без тріщин, гладенькі поверхні і активно працюючі розумні істоти, що рухаються вулицями і терасами, явно вказують на мирне співіснування створеного людиною і природою. В місті я побачила багато різних рас, були серед них і звичайні люди, ну на перший погляд звичайні, а так хто їх знає, орки, такі ж як і мій гід, гобліни, якісь ящери і невизначені мною види.

- У вас так багато різних рас, а у нас живуть тільки люди, правда багато різних національностей, ми відрізняємось зовнішніми параметрами – кольором шкіри, волосся, очей та менталітетом, що прививається особистості під час життя в певному регіоні.

- Ну, корінними у нас вважаються моя раса ореків та схожих на нас орекесів, ти їх представника бачила на стартовій платформі куди ми прилетіли одразу. А так наш світ відкритий для всіх інших світів з грона, якщо істоти, які хотять тут поселитись, проходять перевірку в створених департаментах на відповідність і явно не нашкодять нашому світу і мешканцям, то таких допускають до проживання на планеті в літаючих містах.