Глава 13

Коли страшний чорний вир відкрився біля Ірії, Георг думав, що світ перевернувся, кинувся в її бік викрикнувши ім'я коханої, але не встиг, руками махнув по порожньому місці. Біль затопив все в середині, в грудях утворилась порожнеча, в якій почало наростати щось темне і сильне, і він закричав падаючи на коліна. Трава навколо почала жовкнути і зсихатись, поруч замертво впало кілька пташок, темрява примарою розповзалась від рук Георга в сторони. Тут до нього підскочив Василіск Едуардович:

- Тримай його, він ініціювався, я не зможу втримати темного сам,- закричав він демону
Юрист напівтрансформувавшись обхватом притиск до себе Георга і прогарчав з нотками здивування в голосі:

- Я довго не втримаю, дуже сильний викид енергії, він зараз сприйме мене як загрозу і розірве, старий, заливай своє зілля.

І віщун, разом з демоном розтиснувши щелепи чоловіка, залив зілля спокою Георгу. Той почав кашляти, але темрява притихла і втягнулась назад в його долоні.

- Що це було? Вона загинула? Що зі мною?, - прохрипів чоловік, як тільки чорна пелена почала відступати і думки трішки систематизувались.

Дідусь віщун з полегшенням видихнув, демон відпустив хлопця і опустився з ним на чорну землю, вся трава перетворилась в пил і його зараз зносив вітер в сторону Дніпра. Василіск Едуардович почав пояснювати:

- Дерево є порталом до перехрестя світів, воно прийняло Ірію, відчуло дар-оберіг в крові, відбувся спонтанний перехід. Ми думали, що вона максимум ініціюється, для побудови порталів потрібна практика, сирої сили недостатньо, ніхто навіть не думав, що її може затягнути на перехрестя. І ні, вона не померла, вона там в безпеці, та частина підпростору між світами створена так, що адаптується під хранителя, під носія дару-оберегу з їх роду чародіїв, там є житло і духи-помічники, які її захищатимуть, але повернутись вона зможе лише сама, коли прийде в гармонію з собою, своїми силами і світом.

З тобою ж неочікувано вийшло, добре, що я готувався до спонтанної ініціації Ірії біля порталу, могло таке статися від великої кількості енергії та активації магії через пам'ять роду в крові, ми ж не знали який в неї тип магії, і я перестрахувався, взяв з собою зілля спокою. Ти виявився темним чаклуном... ні, ні не дивись так здивовано, - замахав на недовірливий погляд Георга дідусь,- ти не злий відьмак, а саме темний чаклун, маєш дар домовлятись з темрявою і брати з неї свої сили, світлі ж від сонця та природи беруть, в цьому й різниця, а ти як видно, ще можеш працювати з магією смерті. Нам тепер в Ковен потрібно, нормально перевірити твої нахили і магію крові, тобі вчитись потрібно, темряву контролювати важко.

- Тобто в Ковен? Ось так просто піти, а якщо вона повернеться?, - і Георг махнув в сторону дерева, натякаючи, що Ірія може прийти будь-коли.

Віщун важко видихнув і спокійно продовжив:

- Одразу вона перейти не зможе, навичок не має, а там теж почне читати і вчитись, щоб розібратись з усім і повернутись, от якраз і ти навчишся. Та й приглядатиму я за переходом, не хвилюйся.

Подумавши Георг погодився, зателефонував і своїм батькам, і батькам Ірії, розповів рідним, що вони з дружиною взяли відпустку і їдуть на певний час в глуху зону Карпат, де ні мобільні, ні інтернет не ловлять, пообіцяв намагатись написати чи зателефонувати, як будуть вибиратись за продуктами і щоб не переживали, будиночок в захищеній зоні і облаштовано з комфортом, фото скинуть потім. Зв'язався зі своїм керівництвом, і начальником Ірії, пояснив, що сімейні обставини і попросив відпустки для них, з можливістю продовжити за власний рахунок, якщо не встигнуть все вирішити, пояснив про відсутність зв'язку там куди їдуть. Так як вони давно не брали навіть відгули, то питання вирішились позитивно і швидко. Додому вирішив не заїжджати, Василіск Едуардович запевнив, що при необхідності забере назад коли потрібно, адже портал місцевої резиденції Ковену пов'язаний з тим, що у девіаційній вежі, а туманна дорога займає туди менш ніж півгодини.

Пришвартувавшись біля вежі вони перебрались старими ржавими сходинками до будівлі, залізні грати відкрили звичайним ключем і вдвох з віщуном зайшли в середину, юрист повів човника назад до берега, та й авто в нього стоїть там, і справи в місті ще є.
В середині девіаційної вежі було майже так як і ззовні, старі мокрі стіни, шматки арматури стирчать кругом, явна розруха. Дідусь повів рукою і повітря замерехтіло, і от вони стоять в просторій залі, по центру якої велика пентаграма з якимись символами, а під стіною диванчик з кріслами, якісь полички з книгами, чайник столик і навіть маленька кухня в кутку, на стінах мерехтять переливаючись кристали.

- То була ілюзія, доводиться тримати, бо цікавість людей зараз дійшла до того, що навіть в старовинну зачинену, напіврозвалену будівлю лізуть, а як залізти не виходить, то камери на тросах спускають, чого тільки не вигадують, - наче вибачаючись похитав головою віщун. Він показав рукою в сторону пентаграми, - прошу, нам сюди.

І переборовши тривогу, згадав обличчя коханої жінки, і з впевненістю, що хоч в пекло піде, але розбереться з усім і поверне її, Георг ступив через лінії пентаграми всередину.