Глава 15

Навчання з практикою медитації та дослідженнях каналів промайнуло швидко, резерв у молодого темного виявився досить великим, канали відкриті, потоки відчувати Георг почав з першого дня, під пильним спостереженням наставника. Сухий серйозний пан з наради Ковена виявився некоромантом, і як і сам Георг, міг працювати з темрявою і магією смерті. Пан Гедиш був поляком за національністю, але вільно володів багатьма мовами, практикуючі сильні чародії живуть достатньо довго для того щоб займатись самовдосконаленням. Після розкриття дару і навчання чародій переїхав в Україну, ближче до порталу з енергіями, і за роки проведені на нашій землі щиро вважав її своєю другою Батьківщиною, тут народились і виросли його сини, онуки, тут він став тим ким є і дуже пишався цим, з вдячністю згадуючи підтримку наших чародіїв і перехід в Ковен.

Одного вечора, після тренувань, пан Гедиш навідався до Георга в кімнату:

- Я приніс одну річ і хотів поговорити з тобою.

- Так, прошу,- посторонився Георг, пропускаючи наставника в кімнату, в навчанні спілкуватись з ним було легко, вчитель добре знав, що відчуває чоловік при роботі з внутрішніми енергіями, тонко направляв, завжди чітко радив, що і як зробити для покращення результату... але людиною він був важкою, досить прямолінійно висловлювався і категорично роздавав вказівки, і чого чекати від Гедиша в наступну мить було важко зрозуміти.

- Це маяк,- старий некромант покрутив в руках невеличкий оброблений камінь,- його використовують для налаштування зв'язку з людиною, яка далеко і яку хочеш відчути і знайти. Тобі потрібно вливати в нього енергію і транслювати образ своєї дружини, концентруючись на своїх почуттях. А там, якщо все буде добре, вона відчує дорогу до тебе і зможе переміститись, енергії на перехресті для цього достатньо. Ми не виключаємо й варіант, що Ірія знайшла такі ж маяки там і налаштовується на тебе, тоді ти зміг би перейти коли відчуєш її, але на Землі досить мало енергії щоб пробити прохід на перехрестя... спробуй спочатку закріпити образ і налаштуватись на неї, а як буде контакт проведемо ритуал, можливо зможемо витягнути її, або закинути тебе до неї.

Георг зачаровано дивився на кристалик-маяк в руках некроманта, йому давали ціль, більш реальну надію, і за це він був дуже вдячний.

Декілька днів окрім стандартних практик чоловік по кілька годин витрачав на закріплення образу та концентрації почуттів на кристалі, боляче було згадувати і не мати можливості торкнутись, обійняти, сказати, що кохаєш... але ціль є і молодий темний йшов до неї цілеспрямовано і методично, вірив що потрібно лише трохи більше часу і практики, і все нормалізується.

Коли робота з енергією стала легкою, перехід в медитативний стан швидким, з Георгом почали займатись теорією профільної та стихійною магією.

Пан Гедиш був досвідченим некромантом, вмів працювати з мертвою енергетикою, підіймати зомбі та гадати на органах померлих тварин і людей. Він розповідав на заняттях Георгу про різноманітні аномальні події, які відбувались на Землі, і в яких старий чаклун приймав участь.

- Одного разу, вже після Другої світової війни, нас викликали в одне невеличке поселення на південному сході України, - якось розповів пан Гедиш історію з свого життя, - дивні справи там відбувались: щось ночами поїдало домашню худобину у людей, думали може то степові вовки з голоду підбирались до поселень чи ще щось таке, чого тільки не вигадували селяни щоб пояснити незрозумілі речі. Потім взагалі почали й люди зникати, якщо хто де затримувався, то вже намагались без сильної потреби з гостей не виходити, на ніч щільно зачиняли вікна та двері, але напасть ще більш вільно розгулялась селом, навіть шкреблась щоночі у ставні і підвивала, страх в людей доходив до того, що дехто і вдень боявся вийти з дому.

На сполох забив місцевий знахар, і звернувся до Ковену з проханням приїхати розібратись, до нього одна за одною приходили вдови солдатів, що загинули захищаючи рідне село від противника в одній з атак, в той період їх було багато, бо там неодноразово змінювалась лінія фронту; так от, жінки при відвідуванні знахаря, розповідали йому, що все частіше чують наче їх чоловіки кличуть по імені, благають впустити або хоч вийти дати напитись, поїсти чи ще щось таке. Ми приїхали ще засвітла до цього селища, щось вже й назви не пригадаю, але це не так важливо, - відмахнувся старий некромант, - почали оглядати подряпини та шукати сліди присутності неживих в тому регіоні. Підготували пентаграму для проведення ритуалу заспокоєння ходаків, адже все вказувало саме на зомбі чи упирів яких, та й засіли в крайніх порожніх хатах на ніч і почали чекати. Дійсно серед ночі щось почало бродити селом, при цьому цього «щось» було більше ніж одна особина. Потім і в вікна заскреблося, застукало, але голосів ми не почули. Швидко вибігли на подвір’я і побачили самих натуральних упирів.

Я з напарницею, темною чаклункою Мольфарою, почав проводити ритуал вигнання зла з мертвої людської плоті, а наші маги-бойовики та вогневики тим часом стримували упирів та проводили зачистку території від них. Нас було всього шість чоловік, тому з великою кількістю неживих ми не могли одразу розправитись. Тут посеред ритуалу з-поміж зомбі протиснувся якийсь хлопчак, років сім-вісім десь йому було, він закричав: «Не чіпайте їх, це ж наші, там мій батько, не чіпайте, вони за ось цим приходять, ось заберіть, але не вбивайте знову» і кинув нам якийсь круглий предмет. Ми навіть відреагувати не встигли, та ніхто й не здогадувався, що там ось так серед мертвих живий ходитиме, а як побачили, то не думали, що вони його зачеплять… але як тільки дитина кинула той кругляш, на нього накинулись упирі, які стояли поруч, і розірвали. Наші чаклуни продовжили вибивати неживих магією, а я піднявши того кругляша зрозумів, що то старий амулет Сну покійника, його некроманти для створення неживих ходаків використовували. Поклав я амулет в центр пентаграми, швидко з Мольфарою змінили руни, позначаючи наявність основного інструменту на якому нежиття зав’язане було і вклавши силу з накопичувачів, своєї б не вистачило на цю орду неживих, завершили той розпочатий ритуал, що дарував звільнення від зла та спокій душам, що страждали від примусового підняття їх плоті.