Глава 24

Декілька днів ми провели в місті, потрібно було вирішити ряд питань, зокрема актуальним залишалось питання з роботою, зараз часу на неї не було зовсім, навчання, магічна практика, і що найважливіше - робота на перехресті світів. Ми вирішили звільнитись, перебратись на перехрестя, тим паче вихід до Києва є прямий, і присвятити себе магії та подорожам по світах нашого грона, та й як показала практика, ми не останні по силі чародії, і наші послуги можуть знадобитися будь де. Заїхали кожен на свою роботу, підписали заяви за згодою сторін, забрали речі і попрощались з колегами.

Наступним пунктом нашого плану були поїздки до батьків моїх і чоловіка, як не крутись, а зізнаватись про перехрестя і магію потрібно, раніше ми телефонували їм мало не щодня, а якщо щось зміниться, то з'являться питання, та й не хотілось постійно жити обманом про неіснуючу офісну роботу і стандартний відпочинок, якщо будеш крутитись в вирі магічних подій і явно виникатиме бажання поділитися враженнями. Тому налаштувались і поїхали, як всі звичайні люди потягами, без туманних шляхів і телепортів.

Звісно такі новини шокували рідних і викликали недовіру, але після демонстрації смерчиків та вогників питання відпало. Розповідь про те як ми поринули у світ магії ми значно скоротили і спростили, не потрібно хвилювати дорогих серцю людей такими подробицями. Ще легше пройшла подальша адаптація до новини коли ми натякнули, що ми взагалі-то маги саме через силу роду і крові, одразу ж і моя і чоловіка мами почали згадувати які незвичайні речі з ними траплялись і де явно здавалось, що нічим іншим як тільки надприроднім втручанням те що відбулось не пояснити. Ми пообіцяли забрати з часом, після того як освоїмось на місці, їх до себе в гості і там провести тести на приналежність до магії. Розповіли, що зараз маємо ще навчатись, що в солідній організації магів нам виділили наставників, і що як тільки буде можливість, то також їх познайомимо. По-суті ми продовжували жити в Києві, навіть офіційні документи власності ж є, та й вихід дійсно прямий, як через дорогу до магазину перейти. Попрощались з батьками, пообіцяли раз в кілька днів телефонувати, скинути фото з нашого нового дому, сказали що любимо їх і повернулись до Києва. Зібрали необхідні на нашу думку речі і перенеслись додому на перехрестя світів.

Ольвія дуже зраділа нам, з домовиками цікаво, але дівчинка хотіла людської уваги і тепла. Ми принесли їй з собою деякі іграшки, яскраві резиночки, заколки і цукерки. Найбільше ажіотажу викликав яскравий смугастий резиновий м'яч, дівчинка з молодшими домовиками одразу почали постійно в нього грати.

Ввечері довелось ще повернутись за посольством з Фалькону, техногенного світу, енергетично стабільного. Морана сказала, що тепер систематично доведеться відправляти гостей та працівників посольств з Землі, до нас чародії з магічних світів потрапити можуть без проблем, для відкриття порталу сил у них та магічної енергії достатньо, а от на зворотній портал наша планета достатньої кількості енергії вже не надає, тому доводиться магам переходити через перехрестя світів.

Докладно обговоривши наступні плани ми вирішили відправитись спочатку в світ Неба, домовитись про дипломатичну місію магів, а потім вже в світ вампірів, можливо вони підкючаться в місії проти Церкви Світла, та й на свято з ярмарком хотілось потрапити.
Наступного дня до нас прийшов вампірський підліток, з розповідді Георга я знала, що це юний хранитель переходу з світу Ночі.

Коли ми вийшли на поляну зустрічати гостя той розцвів посмішкою і став виглядати ну зовсім як мала дитина:

- Привіт Георг, - легкий поклон в сторону чоловіка, - вітаю Берегине, я Вальмаріс, хранитель переходу з світу Ночі, - тепер поклон в мою сторону.

Я легко поклонилась у відповідь:

- Вітаю тебе Вальмаріс, я Ірія, Берегиня перехрестя світів

- Дуже радий, що у вас все нормально вирішилось, а то ми з бабусею хвилювались. Розкажете що і як пройшло?

Ми повели юного вампіра в гості і посадили за стіл, поки той з насолодою поїдав домашні пироги нашої домової Ладо, ми розповіли про Церкву Світла і карателів. Вампір став серйозним і одразу стало помітно, що не такий вже він маленький:

- Це так не можна залишити, світи грона поєднані між собою і ми залежимо від ситуації в сусідів. Я одразу по поверненні схожу в магістрат і передам звістку про проблему, поки зможуть передати питання верховному вампіру і правителю людей, поки пройдуть засідання, якраз коли ви прибудете на ці вихідні на свято ми вже дамо вам відповідь по цьому питанню.

- Було б дуже доречно, дякуємо, - сказав за нас обох Георг.

Далі Вальмаріс розпитував що дізнались про браслети і з зацікавленням розглядав їх слухаючи наші роз'яснення.

Тільки вийшли проводжати вампіра на поляну, як з'явився Лісовик, вони привітались і познайомились з Вальмарісом і дух лісу сказав:

- Хранитель Вальмаріс, нам з Водяницею розповіли про проблеми з джерелом у вашому світі, ми порадились і хотіли б допомогти.

- Були б вдячні за будь яку допомогу, вчені звісно запевняють, що до повного очищення залишилось небагато часу, відібрали ґрунт, обробили воду, але навіть вони не впевнені, що процес завершиться до свята.

- Ось, - Лісовик протягнув два великих листки, на одному лежали сині насінини, на іншому зелені, - це насіння дерева дріади і квітки німфи, одні відповідно в хвору землю посадити треба, а інші прямо в забруднену воду киньте. Даю по кілька штук кожного, бо розумію, що ваші вчені невідомі насінини кидати просто так в фонтан той не будуть, хоча там достатньо по одному використати. Як посадите на світанку, то ввечері вже проросте рослинка, наступного ранку вже енергія природи дух сформує, який за день очистить площу від всього негативного.

- Оу, оце так, - з трепетом, дуже обережно, вампір прийняв цінний подарунок, - щиро дякую вам і Водяниці за турботу і допомогу, - хранитель низько поклонився Лісовику.

- Та що там, природу берегти та рятувати за потреби необхідно, - проскрипів дух лісу, явно задоволений вдячністю.