Глава 26

Я стояла на пагорбі в легкій блакитній літній сукні оздобленій чорним ніжним мереживом з камінцями, з зібраним в високу зачіску волоссям та босоніжках на зручних підборах, поруч Георг в чорних джинсах та темно-синій сорочці, верхні ґудзики розстібнуті, і в утвореному вирізі видно срібний ланцюжок амулету. Перед нами розкинулось класичне європейське місто з затишною старовинною архітектурою, однотипними дахами, баштою ратуші далеко в центрі і великою кількістю зелених насаджень.

Нас вже чекали, високий сухий вампір з пронизливим поглядом і знайомий вже мені хранитель переходу.

- Радий вас знову бачити пане Георг, - уклін в сторону мого темного, - вітаю Берегине, я пан Бельтонс, заступник верховного вампіра цього регіону, - не менш шанобливий уклін в мою сторону.

- Рада знайомству пан Бельтонс, мене звати Ірія, я дружина Георга, Берегиня перехрестя між світами.

Старий вампір зупинив погляд на наших браслетах і прошепотів:

- Значить це правда... Надерленги повернуться щоб повести свій народ у бій проти сил зла для відновлення міжсвітової рівноваги...

Ми з Георгом переглянулись:

- Вибачте що ви сказали?

- Це в нас таке пророцтво є, що нібито якимось чином може порушитись міжсвітовий енергетичний баланс і герої минулого знову прийдуть до нас з закликом побороти зло і відновити рівновагу.

- Але ж це все легенди, нам подобається історія наших браслетів, і ми навіть в якійсь мірі віримо в неї, бо ці парні артефакти реально сприймаються як свої, при цьому вже дуже-дуже давно, але з практичної точки зору, швидше за все майстер просто заклав в них можливість прив'язки до специфічного виду енергії, наприклад поєднання світлого та темного типу магії як в нас, - обережно поділилась нашим поглядом на ситуацію я.

- Все можливо, але все відбувається не просто так, пророцтва неоднозначні часто і їх тексти бувають образними, погодьтеся, навіть якщо ваша теорія вірна, то було б довго пояснювати, що прийшли чародії з таким же даром як той що був у наших героїв, що буде проблема в одному з сусідніх світів і ми виступимо з представниками інших чародійський общин в боротьбі за права чаклунів того світу, - сказав старший вампір,- а так все коротко і зрозуміло, та й ваше сприйняття артефактів все таки більше говорить на користь правдивості нашої теорії про реінкарнацію.

- Ну, варіацій дійсно багато, але суть одна, тому не принципово що всьому передувало, головне до чого привело..., - заключив Георг,- скажіть, а питання з направленням робочої групи в світ Морія вже обговорили?

- Так так, звісно, рішення було винесено на користь підтримки міжсвітового альянсу і вирішили виділити групу вампірів, серед яких бойовики і науковці, для сумісної роботи з чаклунами з сусідніх світів в цій операції. Всі необхідні документи і списки вже підготували для вас, крім того вирішили відправити двох дипломатів в ваш світ для обговорення співробітництва в цьому питанні, а можливо й більш плідного по його вирішенні.

- Це чудові новини, дякуємо, - зраділи ми.

- Тепер прошу до екіпажу, сьогодні перший день свята і вас вже чекають, - сказав Бельтонс і показав в сторону платформи, що висіла над землею, по центру розміщувався великий блакитний кристал, який працював на магії повітря, такі ж, лише значно меншого розміру, знаходились в чотирьох вершинах прямокутника літаючої платформи, також з двох сторін, один напроти одного було розміщено два зручні диванчики, з трохи зависокими поручнями, певно щоб забезпечити додатковий захист при різкому спуску чи підйомі, тільки стояли вони так, що всі пасажири їхали боком і посадка відбувалась ззаду транспорту, в передній ж частині стояв невисокий штахетник, продовжений від передніх поручнів диванів, в ньому переливались кристали з захистом, як виявилось від пошкоджень, вітру і дрібних об'єктів типу камінців, гілок та жуків, які могли б трапитись на траєкторії руху транспортної платформи.

- А як ним керують?, - поцікавилась я.

- Все досить просто, - пан Бельтонс показав браслет на руці, - апарат настроєний на цей браслет і повністю слухається того на кому він одягнений, в нас не так багато транспорту і постійного контролю дороги не потрібно, достатньо задати маршрут для переміщення і більшість шляху кристал сам обиратиме шлях щоб не врізатись в якусь перешкоду на дорозі, вони так спроектовані, що перевіряють простір перед собою і обходять небезпечні місця.

Місто було дуже ошатно вбране і святкове, кругом висіли гірлянди квітів з вплетеними різнокольоровими стрічками, біля кожного будинку жителі виставили невеличкі різнопланові квіткові композиції з прикрасами, така ж тематика прослідковувалась в оздоблені балконів, вікон та дверей, щось дуже схоже спостерігається на різдвяні свята в європейських містах, там виставляють прямо на вулицю невеличкі прикрашені ялинки та тематичні статуї і гірляндами прикрашають будівлі, все це також супроводжується додатковим тематичним декором.

Транспорт ми залишили на стоянці в кварталі від центру міста, далі була лише пішохідна зона, але ми з задоволенням прогулялись вулицею спостерігаючи за виступами акторів, тут були різноманітні жонглери, міми, клоуни, навколо них можна було побачити не лише дітей, що з захопленням спостерігали за виставою, але й дорослих. Вздовж вулиці часто зустрічались торговці ароматними смаколиками, тут пропонували солодощі, фрукти, пироги, напої.

- Ярмарок знаходиться на полі з іншої сторони міста, якщо вам буде цікаво, то завтра можемо прогулятись, - сказав молодий хранитель переходу.

- Так звісно, ми плануємо повернутись додому завтра ввечері, тому для ярмарки час теж знайдемо, - посміхнулась я у відповідь.

На площі було повно людей та вампірів, найбільша маса народу зібралась біля двох точок - сцени, на якій розмістились музиканти, і звідки, певно підсилена магією, голосно лунала музика, та біля фонтану, він дійсно був величним та старовинним, сонячне світло грало на поверхні води та заплутувалось в струменях, що лились з підніжжя статуї закоханих Надерленгів. В такт музиці навколо фонтану танцювали наче примарні, напівпрозорі німфа та дріада, їх легке вбрання розвівав вітер, охоплюючи стрункі стани дівчат, вони сміялись і кружляли, а люди навколо розквітали посмішками у відповідь. Не було товкотнечі біля води, хоча люди постійно підходили і підходили до фонтану напитись, от і ми вирішили випити чарівної магічної води, про яку стільки розповідали. Як тільки ми зробили по ковтку з кубків, які притягнув з собою для нас Вальмаріс, браслети на руках засвітилися і притягнулися один до одного.