Глава 31

За перші декілька днів операції відловили майже всі великі групи карателів, ті не користувались магією відкрито, лише через зілля, амулети та ритуали, тому в прямому протистоянні наші бойові групи відпрацьовували набагато краще. Можливість не зупинятись надовго в містах та селах давали амулети з записаним на них типом темної енергії пожирачів життя та магії, зліпок змогли зробити з еманацій, які вивільнились після знищення священнослужителя, що прибув в селище з групою, яка перейшла за мною та Орією на перехрестя світів, і яку в результаті повністю зачистив Георг. Я повідомляла про результати операції хранителям, що по кілька разів на день приходили зі своїх світів, інформацію отримувала в штабі-трактирі, сама в обумовлений час виходила на острівець на Дніпрі, щоб і наші в Ковені орієнтувались в ситуації. Переправила ще декілька груп підтримки, забрала групу бойовиків з трьох перших ударних, вони майже повним складом були поранені, кілька бійців загинуло, натрапили на групу верховних церковників, ці якраз активно використовували магію смерті та викликали через кров та жертвоприношення на допомогу темні сили.

Сьогодні наші маги зайшли в столицю королівства і планували почати переговори з королем. Чомусь з самого ранку було неспокійно, я ходила кругами по поляні, навіть кілька разів переходила в світ Морія, але і в штабі новин поки не було, короткі повідомлення в стилі "зараз біля столиці, готуємось організовано заходити", "майже без супротиву потрапила за стіни міста", "готуємось до перемовин з королем", "перевіряємо наявність потаємних ходів" і тому подібне.

В один з таких коротких забігів, вже повертаючись до переходу я відчула різкий біль в лівому плечі, здавалось, що його обпалили вогнем, проштрикнули кинджалом і ще прокручували той в рані після удару, я впала на коліна, в очах потемніло, сили швидко почали покидати тіло, але зібравшись і сконцентрувавшись на відчуттях та оточуючому світі я зрозуміла, що це не мій біль, а лише його відголосок, по спині пробігла хвиля липкого страху, я зрозуміла, що це відчуття Георга. Браслет почав нагріватися і я всією душею та думками потягнулась до коханого.

Світ перевернувся і от я стою на колінах вже в якійсь кам'яній залі, на стінах горять факели, десь далеко з коридору лунають звуки бою. Мені пощастило, що я не стояла, над головою пролетів темний згусток наелектризованої енергії. В приміщенні йшла нерівна боротьба, троє карателів в своїх довгих балахонах, з амулетами та ошатно вбраний досить кремезний чоловік, наступали на нашого мага вогню, здається Сергій, чи Серж, він наче не з України, з іншого якогось європейського Ковену. На підлозі лежало кілька тіл, десь з десяток карателів і Георг, який тримався за плече і намагався піднятися. Я витягнула з поясної сумки зілля відновлення та зцілення, стандартний набір першої допомоги змусили одягти всіх членів операції, очевидно в Георга вони вже закінчились, я похапцем відмітила неглибоку рану на його нозі, зрозуміло коли випив, і швидко поповзла до чоловіка.

- Ірія?, - зашипів той, - що ти тут робиш? Тут зараз дуже небезпечно і...

Договорити я йому не дала і залила зілля щоб не витрачати час:

- Тихо, тихо, браслет сказав, що тобі погано, я прийшла допомогти.

Тут в стіну знову вдарили чорні сфери.

Я розвернулась до нападаючих піднімаючись на ноги і налаштувавшись кинула сповільнення на них. Серж швидко зорієнтувався і спалив двох карателів, ще на одного я кинула шквал льодяних бурульок, комбіноване заклинання вітру та води. А от гарно вбраний чоловік просто почав відступати до стіни, ні вогонь, ні лід його не взяли, навіть сповільнення не спрацювало. Ми з чародіями переглянулись, Георг з вогняним магом створив вогняну кулю об'єднавши силу і потроївши її ударну міць... але нічого, вогонь ніби обтікав противника і залишав вибоїни на стіні позаду нього.

- Ви нікчеми, невже вважали, що зможете побороти мене своєю слабкою магією світла та природи, - засміявся, як потім виявилось король, - в мене захист від світла і темряви, ви не зможете нічого мені заподіяти.

- Ах, захист кажеш, - прошепотів Георг, і різко рвонув вперед, здавалось би зібравши останні сили.

Меч та тіло некромага обплітали джгути темряви, король слабо спробував відбити атаку, але симбіоз бойової міці та смерті прорвав його захисний бар’єр від фізичних атак. Меч пройшов від сонячного сплетіння до горла, противник некромага захрипів і почав розсипатись на підлогу золою.

Георг похитнувся і ми з Сержем підскочили з двох сторін щоб підтримати його.

- Цей дідуган проштрикнув його якимось кинджалом, - сказав маг вогню, - певно той був з отрутою...

В приміщення ввірвались наставник Гедиш і ще кілька бійців.

- Його вдарили отруєним кинджалом, благаю, швидше, допоможіть, - ледь стримуючи сльози прокричала я.

Двоє бійців перехопили мого чоловіка і вискочили щ ним в коридор, я побігла за ними, краєм вуха почула як Серж почав розповідати що відбулось перед приходом підмоги.

Ми піднялись вверх по сходах, виявилось бій проходив в підземеллі палацу. Нам назустріч кинулась жіночка маг життя, що супроводжувала одну з бойових груп, ми коротко сказали в чому проблема і вона показала на одну з кімнат, куди й занесли мого темного і поклали на ліжко. Потім підійшов ще один цілитель і вони вдвох почали процес очищення рани від зараження, попередньо помістивши Георга в лікувальний сон.

Через півгодини роботи маги запевнили мене, що отруту вивели, але організм у мого чоловіка ще слабкий і йому потрібно виспатись, через декілька годин він прокинеться в значно кращому стані. Весь цей час я сиділа біля нього і тихенько шепотіла як я його кохаю, який він в мене мужній і сильний, як ми скоро з цим всім розберемося і повернемося на наше перехрестя, що там нас чекає малий неслухняний скелегриз, який дуже сумує за своїми господарями і так далі в тому ж дусі. В кімнату заглядали демони-вчителі, Гедиш і Мольфара, але побачивши, що Георг ще спить тихенько виходили. Через декілька годин мій коханий прокинувся, вигляд у нього став кращим, він явно відпочив і відновився.