ІІ Любов буває різна...

Мій образ вигаданий, мій герой уявний,

Зійшов зі сторінок книги недописаної,

Говориш ти зі мною фразами-словами,

Мною писаними…

Я сторінки читаю і листаю,

Продовжуючи діалог у думках,

Щоразу кому замість крапки ставлю,

І бачу тебе в снах…

А насправді ж тебе не існує,

Просто схожий на когось у житті,

Я щодня намагаюсь збагнути,

Хто ж насправді потрібен мені?

***

Шкода, що ти не знаєш про любов,

Тому моєї так боїшся ти,

Бо ти Чугайстер! А я Мавка!

Я з квітів, вітру і трави…

Я шелест вітру у діброві,

Я хвиля по пшениці золотій,

Мене зловити не вдалось нікому,

А ти заплутав поглядом своїм.

Колись в такій я пастці побувала,

Тоді обдерла душу в кров,

Усіх Чугайстрів потім я вбивала,

І раптом… Я згадала про Любов!

Я вирвалась із сірих буднів,

Відкрила серце, щоб любить,

А ти втікаєш, тонеш у багнюці,

Моя любов Чугайстра може вбить?

І зупинилась я посеред степу,

Я плакала дощем рясним,

Якщо Чугайстра я вбиваю,

Чому я помираю з ним?..

***

А любов буває така різна:

Із щирою посмішкою,

З брехливими словами,

Така солодка на смак, і на дотик липка.

То крила дарує,то в прірву кидає,

То поряд з тобою, то зовсім зникає,

Неймовірна, ніжна, загадкова,

Довгождана, таємнича, випадкова,

І безглуздою буває, і невчасною,

Чи буває любов прекрасною?

Чи буває вона без смутку і болю?

Чи так складно тільки у нас із тобою?

***

Потопала у хвилях життя,

Морок душу мою полонив,

І неждано цілунком світанок

Ніжно-ніжно мене розбудив.

Я спросоння мружила очі,

Я не вірила вже у дива,

Я назвала тебе, моє сонце,

Світло, щастя, любове моя!

Я повірила знову у світло,

Перестала у тінь ховатися,

Я летіла без крил над світом,

Не боялась, що мало статися.

Та неждано пропало сонце,

І у серце просилася тьма,

Я чекала на тебе коханий,

Де пропав? Чом так довго нема?

Сонце в душу приходить не завжди,

І лише, щоб розсіяти тьму,

Якщо сонце моє пропало,

Отже, в світлі я вже живу.

***

Навесні у квітучому травні

Розквітала троянда одна,

Біля неї ходили,її поливали,

І здавалось найкраща вона

Сонце ніжно торкалось пелюсток,

Теплий вітер її цілував,

А щоночі, як усе вже спало,

Талалайко у небі співав.

Талалайко - то місяць брехливий,

Він дарує світло чуже,

Він бентежить, п’янить, серце мліє,

Ніч скінчилась – скінчилось усе.

Заслухалась пісню троянда,

Голос місяця зачарував,

Навіть слів не хотіла чути,

Лиш би голос, той голос лунав.

Вдень вона затулялась від сонця,

Від дощу і від вітру ховалась,

З нетерпінням чекала ночі,

Талалайком усе милувалась.

І минула весна, було літо холодне,

Осипались пелюстки поволі,

А той місяць брехливий співав,

Уже іншій квітці десь у полі.

***

Ти сьогодні місяць у полоні ночі,

Ти сьогодні світиш лиш мені.

Мої очі - зорі, твої очі - зорі,

Ти сьогодні мій.

Ти сьогодні прохолодний ранок,

Я сьогодні, як роса жива.

І спросоння тихий поцілунок,

Ти сьогодні мій, а я твоя.

Ти сьогодні день спекотний,

Я сьогодні сонце у тобі.

Добігає вечір, знов розлука,

Ти в один бік, а я в другий… Ми чужі.

Ми чужого щастя украдем частинку,

І вкладемо їх у наші ніч і день.

Відтепер ти місяць у моєї ночі,

Відтепер я сонце у твій день.

***

Очі-зорі, очі-ніч,

Коловороти бездонні очі,

То манять, то колять,

А серце болить…

Неймовірної сили й краси.

Очі, що світ закрили,

Очі Бога чи Сатани,

Що ви очі зі мною зробили?

***

Лише зустріч на кілька годин

І на згадку лиш фото в і -неті,

І я знаю десь погляд блукає

У маленькім куточку планети.

Чи згадає той погляд іще,

Ту жаринку, що спалахнула,

Я ж гадала той погляд цілющий,

А натомість я в нім потонула.

Потонула й не хочу рятунку,

І не хочу спасенною бути,

Я б тонула, тонула, тонула…

Лиш би погляд той знову відчути.

***

Чого мені іще в цьому житті хотіти!?

Все ніби вже і сталося, і вдалося.

Сім’я, робота, діти…

Та щось перевернулося і почалося…

Невпокійливі, задумливі ночі.

На устах лиш твоє ім’я,

Засинаю з усмішкою,

Прокидаюся з нею,

І нічого, що я не твоя,

Хай далеко чи зовсім близько,

Хай думки твої не про мене,

Ти для мене чомусь такий рідний,

Я щасливою зіркою стану для тебе,

Де б не був ти, в якому місці,

Хто б не був би зараз з тобою,

Я так хочу, щоб був ти щасливий,

Милий образ, придуманий мною.

***

• Чи буває щасливе кохання?
• Так, буває, щасливе завжди!
• То чому ти так гірко зітхаєш?
• Не знаю,… бо втікає воно кудись.
• Як втікає? Тримай міцніше!
• Сил моїх, мабуть, більше нема.
• Як відпустиш, то буде гірше.
• Байдуже вже, все дарма…
• Хочеш нове зустріти кохання?
• Ні, не хочу. Хай не болить.
• Може, нове загоїть рани?
• В це не вірю, а ні на мить.
• Хочеш спокою, тиші, смутку?
• Ні! Не хочу! Я хочу яскраве життя!
• Яскраве життя!? Без кохання? Без кохання його нема!