Без тебе...

Красиві сни

Красиві сни,

Де ми з тобою разом…

Відверті фрази

І любов твоя…

Ніхто не в силах

Розірвати коло,

В якому долі наші

Переплелися міцно.

По ньому ходимо,

Немов сновиди…

Ми бранці

Власних почуттів,

І поглядів,

І дотиків,

І рухів,

І слів колючих…

І ілюзій…

Усе,

Що нам дано з тобою…

Ці дні і ночі

Ми не забудемо ніколи.

Без тебе…

Без тебе суцільна ніч,

І морок навколо,

І падає сніг…

І вітер гуляє

Кругом по кутках,

І виють вовки…

Без тебе немов не живу,

І дихати нічим,

І віри не йму:

Чому?

Чому не живу я без тебе?

Чому я люблю?

Тебе я люблю…

Люблю без надії…

А серце болить,

І сльози немов не мої.

Ці сльози чужі…

Я ковтаю їх тихо,

Вони обпікають мене.

Я чекаю тебе…

Та марно усе…

Склеп

Я покладу тебе у склеп,

І двері замурую.

Забуду всі твої слова,

І почуття свої забуду.

Я не згадаю наші сни

І відчайдушні кроки.

Я не віддам тебе, і не проси.

Не відчиню замок я.

Я принесу тобі вінок

І вистелю доріжку з квітів.

Багряну стрічку пов’яжу

« Коханому. З любов’ю. Назавжди.»

Нас нема…

Чи можу я

Тобі віддати серце?

Бери!

Хіба я не даю?

Невже плекаю я надію

На щастя і любов твою?

Невже я пам’ятаю

Наші дні і ночі,

Твої слова

І фрази навмання?

Невже з тобою

Я зустрітись хочу?

Невже?

Не вір,

Бо і тобі не вірю я.

Не вірю я в твоє кохання,

В усі слова

І фрази навмання.

Не вірю я в твої зізнання.

Не вірю в нас,

Бо нас нема…

Ти десь…

Твій статус «В мережі»,

Та ти не зі мною…

Ти десь…

У далеких світах.

У вічність пішов

І забрав мої сльози,

І всі негаразди забрав…

Я знов народилась,

Спочатку живу.

Без тебе…

Щаслива і вільна.

Ти попелом став,

Я тебе не люблю,

Розвіяла прах твій по світу.

Тепер ти кругом:

У вітрах і морях,

У сонці і місяці повнім.

У дикому звірі у лісі.

На моїм подвір’ї

В осінньому листі.

І в білому снігу зимою

Завжди ти зі мною…

Голос душі

Ми ковтаємо наші образи,

Ми не чуємо голос душі,

Що кричить і голосить ночами,

Не від болю, а від вини.

Від вини за усе відразу:

За таємну любов і страх,

Що втрачаєш кохання раптом,

Хоч ще навіть і не кохав.

Ми не знаємо, що буде потім,

Та чекаємо щастя чомусь.

Не даючи любові іншим,

Сподіваємось на джек-пот.

Порожнеча

Порожнеча…

В душі порожнеча.

Ти випив мене до останку.

Я більше не буду чекати тебе,

Й не спати до ранку.

Ти кров мою випив

І силу забрав.

Боротись я більше не можу.

Ти вітром у полі для мене став,

Високу стіну відгороджу.

Я двері замкну

І ключі загублю.

Не знати тебе і не чути.

Усі поцілунки і ніжні слова

Назавжди забути.

Забути тебе,

Немов не було

Ніколи нічого між нами.

Забути кохання, яке розцвіло,

Й зів’яло чомусь зі сльозами.

Я плакати більше не буду. Ні!

І сум віджену далеко.

Тебе не люблю,

Й не чекаю тебе.

Я вже не твоя лелека.

Любов не розкриє

Обіймів для нас.

Всі свічі загаснуть разом.

І тихо кохання відійде враз,

Й покине обох назавжди.

Діаманти

Я діаманти сліз своїх зберу

Й зроблю із них прикраси.

На шию і на вуха одягну

На заздрість негараздам.

Носитиму їх, як вінець

З металу дорогого.

І посміхатимусь завжди,

Немов, і не було нічого.

Я уявлятиму собі,

Що їх подарував мені ти.

І пам’ятатиму ті дні,

Коли були щасливі ми.