Глава 5

- Хм, ані відра, ані черешень, - кумедно хитає головою Лінка. - Ну, хоч дитину назад привезла і то добре. Що вже сталося, бідося ти моя?

- Та в порядку все. Ян сам нарве та занесе. Я й так поки навколо тієї черешні стрибала – бабів на лавці стало більше, ніж горобців на паркані. Слідопитки йоли пали!

- Ні-і, вони довідкове бюро, - сміється подруга. - Але настрій тобі ж не баби зіпсували? Я ж бачу, що щось не так.

- Просто свіже повітря сприяє посиленому кровообігу та роздумам над моєю ідіотською ситуацією.

Я як раз вирядилася йти на річку, одягла свій коротенький сарафан в смужечку, волосся вище заколола, аби плавати не заважало, коли в двері легенько постукали.

- Я гляну хто там, - крикнула я подрузі, яка перемовлялася на кухні з Сашком, і судячи з їхнього напруженого бурмотіння, хтось із них кидався претензіями, а хтось огризався. 

Звичайно, я підозрювала, хто це може бути, ну, або просто чекала на нього.

- Мої черешні! - відчинивши двері, засяяла я навіть не глянувши на повне відерце ягід, я дивилася на хлопця, очами його їла. Вже не знаю, з яким обличчям я на нього витріщилася, але Ян чомусь аж зніяковів. Може все-таки збило його моєю хвилею чарівності. Поставивши відро та кивнувши мені, він вочевидь зібрався йти, але мені здалося цього замало, що це за спілкування, майнув та зник. …І я зловила його долоню обома руками. Тим більше, що мене розпирало почуття подяки, хлопець старався, рвав в таку спеку для мене черешні.

- Спасибі тобі велике. З мене тепер цілий торт або ще щось смачненьке! - видихнула я, а Ян, глянувши на те, як я вчепилася за його руку, багатозначно підняв брову й посміхнувся. - Ми з Ліною зібралися йти на пляж. Ти вже купався в цьому році в Орілі?

І Ян чомусь миттєво насупився, заперечливо похитавши головою, м'яко вивільнивши свою руку. Цікаво, йому не сподобалося запитання або я зі своєю настирливістю?

- Ну, що, пішли? - вилетіла скуйовджена Ліна. - О, Ян заходив? Тоді давай візьмемо з собою черешень. Зараз тільки збігаю помию!

- Ви що посварилися? - зиркнула я на подругу, яка рішуче марширувала поруч зі мною вулицею. - Ти ніби не на річку топаєш відпочивати, а барикади йдеш будувати.

- Ти знаєш, що він мені заявив? Що заміжня жінка, у якої є маленька дитина, повинна сидіти вдома і займатися цією самою дитиною, а не звалювати це на чоловіка, тому що у чоловіків інші обов'язки! - видала вона, заричавши. - Що у мене виходить краще, тому що у мене це природою закладено, а через те, що він справляється гірше – у дитини буде стрес, дитина буде плакати за мамою і я буду винна, що Єгор погано спить ночами. І що коли ти приїжджаєш, я стаю такою ж нахабною, як і ти!

- Ух ти, так я його бідного напружую?

- Але це не означає, що ти не повинна приїжджати. Мені не вистачає тебе поруч, сумую за тими часами, коли ми жили в Дніпрі і могли бачитися частіше. Не кидай мене, Улянко. Пообіцяй!

- Я не кину тебе, зайченя. Ми не дамо йому загнати тебе під плінтус. Даремно все-таки Олеська поїхала, можна було б нацькувати її на твого Саньку, вона б йому показала де раки зимують, і риболовлю, і обов'язки його загадкові, а ще б влаштувала номінацію «батько та чоловік року». Може, вона має рацію, Олеська наша, може, і не існує їх хороших, уважних, вірних? Або це у нас очікування завищені? Ти тільки не нервуй, не накручуй себе. Вам потрібно розмовляти, думаю, це єдиний спосіб врятувати стосунки.

- Ось як він міг так змінитися? Адже раніше був веселим, ніжним, уважним? І раптом як підмінили!

- Мені здається, всі ми спочатку намагаємося здаватися краще. А в букетно-цукерковий період і гумор іскрометний, і погляди пристрасні, і слова якісь розумні згадуються. До речі, хотіла тебе запитати, Ян живе один? Або він готує гніздечко для майбутньої дружини? - розстилаючи рушника на березі, питаю ніби між іншим.

- Не знаю, чи готує він гніздечко, - знизує плечима Ліна. - Я не в курсі щодо його особистого життя, сама розумієш, він про це не поширюється, і в селі ані родичів, ані знайомих у нього немає. Бачу, що живе один. Іноді до нього друг приїжджає. Санька каже начебто з Кам'янського, якийсь Андрій. Мій чоловік звернув увагу, бо машина у того друга дуже крута. А що це ти так тим Яном цікавишся, га? - Лінка підозріло примружилася, а потім ахнула, коли я з себе сарафан зняла, залишившись в купальнику.

- Охрініти! - вона вже й про питання своє забула. - Таке тільки на ідеальну фігуру надіти можна, але при цьому потрібно стояти і не ворушитися. Три яскравих смужки і форми богині. Ні, передумала, ти все-таки відьма. Їси і не товстієш, ані тобі целюліту, ані жиру зайвого. Ось як мені тепер на твоєму фоні оголюватися тепер? - бурчить вона жартома.

- Гаразд, ми й тебе схуднемо, але, якщо що заради тебе я готова навіть дупу собі відростити. Це зробить тебе щасливою?! - підскочивши до Лінки, починаю її лоскотати, а та з заливистим сміхом намагається вирватися. - Яка ти м'якенька. А твій Сашко дурень, тебе ж так приємно мацати. Для багатьох чоловіків я худа дошка, а ось ти апетитна смакота. Знаєш, як каже моя тренерка з фітнесу? «Благаю вас - любіть себе, з цього починається жіноча краса». Так що задумайся. Пішли шубовснемося чи що?

- Попереджаю, Оріль це тобі не море і навіть не Дніпро, тут течія сильніша, і тому вода холодніша, - обганяючи мене, рвонула до води Лінка.

Вода дійсно холодна, довго не поплаваєш, зате на сонечку добре, знай тільки повертайся то одним боком, то іншим для рівної засмаги. Неподалік від нас відпочивала одна сім'я з двома дітьми, але вони надовго не затрималися, зате на їхнє місце приїхала на мотоциклах ціла компанія зухвалих та галасливих малоліток.

- Це не місцеві, - напружилася Лінка. - Може краще підемо? Якось вони витріщаються на нас підозріло, особливо он той патлатий. Не подобаються мені вони.

- Мені вони теж не подобаються, але я тікати не збираюся. Просто не звертай на них уваги, і навіть не дивись на цих мудаків, які корчать з себе байкерів недороблених.