Розділ 7. Потрібна хитрість

Напевно, жодна інша академія не могла похвалитися тим, що для кожної групи у гуртожитку передбачено своє крило та окрім спальних кімнат облаштовано просторе приміщення, де можна зібратися всім разом, щоб щось поїсти чи позайматися.

Тереса любила такі спільні посиденьки. Та їх усі одногрупники любили, якщо не брати до уваги Бланку. Вона єдина трималася осторонь. Найкраща учениця в групі, відмінниця, але великі компанії не любила, привітністю не вирізнялася. Ось і сьогодні на вечері її не було. Крім неї були відсутні ще кілька одногрупників, але більшість не відмовили собі у вечірньому перекусі.

Зазвичай під час спільних трапез обговорювалися останні гучні події. Сьогоднішній вечір не став винятком. А що найгучніше сталося за день? Звісно ж, поява нового проректора. Ось його, лютого, і обговорювали.

Моніка поділилася новими порціями чуток, одна за іншу жахливішими — всі про те, який немилостивий новопризначений проректор.

Тересі теж було що розповісти. Вона переповіла друзям, як спрацював трюк із характеристиками, та поділилася тим, що отримала запрошення на співбесіду.

— Він проводитиме ментальну перевірку. Але я не хочу її проходити. Є одна обставина, яку він не повинен дізнатися.

— Ти про кузину? — Здогадалася Валерія.

— Так. Якщо він зрозуміє, що дівчина, якою він знехтував, моя сестра, то вся затія піде коту під хвіст. Але я не можу відмовитись від перевірки. Тоді мене одразу ж викреслять зі списку претендентів на місце асистента. Потрібна якась хитрість.

Коли йшлося про хитрощі, вся група пожвавлювалася. Так вийшло, що одногрупники Тереси, всі як один, крім відмінниці Бланки, були схильні до авантюр. А якщо йшлося про те, щоб підтримати когось у протистоянні з викладачем, то тут у друзів моментально включалося почуття солідарності, яке ще більше штовхало на авантюри.

На деякий час у кімнаті запанувала тиша — одногрупники генерували ідеї. Першою своїми думками поділилася Моніка.

— А якщо застосувати прийом із підборами? — запропонувала вона. — Майже завжди спрацьовує.

Вона миттєво спалахнула ідеєю і з азартом почала викладати суть.

— Надягни на співбесіду найвищі підбори. Я тобі позичу якщо треба, — Моніка закинула ногу на ногу і грайливо покрутила ступнею. — Ці не підійдуть. Потрібно, щоб були ще вищі.

Поки чоловіча частина групи із завмиранням відслідковувала кожен рух її довгої стрункої ніжки, Тереса уявляла себе на підборах. Досвіду пересування на цьому знарядді тортур вона не мала жодного і сумнівалася, що без травм дістанеться від гуртожитку необхідної аудиторії. Але заради досягнення мети вона готова і не на таке. Тільки поки Тереса зовсім не могла зрозуміти, як підбори допоможуть їй у проходженні співбесіди.

— А в чому їхня чудодійна сила? — поцікавилася вона.

— Підбори так обурюють викладачів, що вони забувають про все інше. Мене вчора Катаржина збиралася відчитати за двійку з магічного етикету, а коли побачила підбори, почала сварити за них. І так розійшлася, що про двійку забула.

Тереса уявила, як Джозеф лютуватиме, побачивши підбори, але що далі?

— Ні, такий план не годиться, — стримала запал Моніки Валерія. — Їх можна лише в якості допоміжного елемента використати. Але самі собою вони не дадуть Тересі пройти ментальну перевірку так, щоб проректор не зміг дізнатися її секрет. Потрібно знайти зілля, що ускладнює ментальне проникнення. Є таке? — вона запитливо глянула на Філіпа.

Він єдиний з хлопців, хто в даний момент не був зосереджений на ніжці Моніки, що коливається, але саме він більше за всіх хотів би на неї дивитися. Однак натомість його погляд був опущений у чашку з чаєм. Усі здогадувалися, що він серйозно захоплений першою красунею академії. Ось тільки Моніка розглядала однокурсників лише як друзів. У її матримоніальних планах було причарувати та одружити на собі солідного та забезпеченого чоловіка.

— Я не чув про зілля, що заважає ментальному впливу, — Філіп похитав головою.

Взагалі-то, він не зовсім фахівець із зіллів, він фахівець із чаїв. У Філіпа фітодар. Він родом із села, травник з діда-прадіда. Вміє вгадати, яку рослину з якою потрібно поєднувати, щоб вийшов склад із особливими властивостями. У нього майже на кожен випадок є чайок. Але протиотрута від ментального втручання — річ дуже непроста, не дивно, що Філіп про такий збір не чув.

— Мені здається, потрібна порада знаючої людини, — глибокодумно промовила Валерія. — Що як нам навідатися до Корнелії?

Корнелія — це віщунка, яка живе у вежі на околиці столиці. Про неї ходять найсуперечливіші чутки. Кажуть, вона знає минуле та може змінювати майбутнє. А ще їй відомо, як вийти з будь-якої безвихідної ситуації. Вона приймає відвідувачів та дає поради. Але робить це лише ночами. Вдень вона спить, розсунувши всі фіранки на вікнах. Вона може заснути лише за яскравого сонячного світла.

— Я можу домовитись, щоб вона прийняла тебе завтра вночі, — запропонувала Валерія. У неї був із Корнелією контакт.

— Але співбесіда завтра у другій половині дня. Виходить, їхати до Корнелії треба сьогодні вночі, — вступив у розмову розважливий розумник Лем.

Це найнезвичайніший студент в академії — дуже талановитий, але дуже молодий. Йому лише дев'ять. Але його відповідальності та серйозності вистачить на десять дорослих.

— Їхати сьогодні марно. Корнелія не приймає без попередньої домовленості, — заперечила Валерія.

Ось коло й замкнулося. Виходить, допомогою Корнелії скористатися не вдасться.

— А що, як нам зірвати співбесіду, щоб її перенесли на післязавтра? — із хуліганською ідеєю виступив Марчел. — Я можу з цим допомогти.

Блакитноокий красень-блондин, найвідоміший в академії серцеїд, завжди готовий на подвиг заради прекрасної дами.

— Це буде наш крайній варіант, — Тересі не хотілося, щоб Марчел через хуліганську витівку потрапив у немилість до нового проректора. — Треба ще подумати...