Розділ 12. І все-таки чому?

Тереса не очікувала, що ефект від шишок заячого хмелю буде настільки сильним та виразним. Думки скакали, як зайці, розбігалися в різні боки, стикалися, сплутувалися, перемішувалися. Ох, ці відчуття словами не передати. Вона не могла зрозуміти, де що. Тішило лише одне — Джозефу було ще гірше. Проникнути в чужі думки саме собою непросте випробування — вимотує сили та виснажує магічний резерв. А коли ці думки в повному хаосі, тут хоч плач.

Джозеф ще добре тримався. Тереса думала, що він здасться набагато раніше. Але мабуть, чутки не брешуть, що він найсильніший менталіст у князівстві. Якби він не був таким підступним, вона б навіть його поважала. Джозеф витерпів і цуценя, що лиже обличчя шаману, і пристрасну парочку — Анджея з Агнежкою. Але коли під час його чергової спроби вони опинилися під ковдрою всі вчотирьох — і цуценя з Агнежкою, і шаман з Анджеєм, Джозеф остаточно втратив незворушність і очманіло кинувся вбік. З очей іскри сипалися.

Тереса б з радістю отримувала задоволення від його приголомшеного вигляду, але не могла. Ця брава четвірка і її довела до райдужних кіл перед очима.

Вона намагалася зібрати думки до купи і вгадати, яким буде вердикт Джозефа. Скаже, що йому не вдалося провести перевірку? Навряд. Визнати, що йому не вдалося ментальне втручання, рівносильно визнанню, що Тереса його переграла.

— Тепер, коли я не провалила перевірку, я сподіваюся, мене прийнято?

Фраза прозвучала впевнено і навіть з натиском, і це незважаючи на те, що щеня, яке лащиться до Тереси в думках, викликало непереборне бажання сюсюкати. Так би і заобіймала крихітку. Тереса мимохіть усміхнулася.

— Ви рано радієте призначенню, — у Джозефа від її усмішки око сіпнулося. — Буде другий тур.

Він підвівся з крісла і попрямував до дверей.

— Прошу всіх здобувачів зайти до кабінету, — покликав, прочинивши двері.

Поки старшокурсники розсаджувалися, Тереса посилено намагалася позбутися думок про темношкірого шамана з браслетами на ногах і руках. Які дивні обряди у світі Муачо. Коли якійсь дівчині в громаді виповнюється вісімнадцять, шаман повинен проспати на обрядовому вівтарі три доби поспіль, і лише на четверту добу йому насниться, хто з хлопців громади найбільше підходить їй у чоловіки. Коли прокинеться, він не каже жодного слова, а танцює ритуальний танець. Рухи танцю мають підказати дівчині, на кого їй варто звернути увагу.

— …Зверніть увагу, що…

З шамана думки перестрибнули на Джозефа, який у цей момент, виявляється, щось говорив претендентам на посаду асистента.

Частину промови Тереса пропустила, але хоча б кінець почує.

— …тому за результатами співбесіди у другий тур проходять Луказ та Тереса…

Старшокурсники синхронно повернули на неї голови і втупилися здивованими очима: ось ця малявка-першокурсниця пройшла у другий тур?

— …кожен із тих, хто пройшов у другий тур, отримає однакове завдання. Той, хто швидше та якісніше виконає роботу, і займе місце на кафедрі. Відразу попереджаю, що завдання буде дуже складним.

Джозеф суворо насупив брови і глянув чомусь на Тересу, ніби натякаючи, що впоратися зможе лише Луказ, а Тересі завдання не по зубах. А ось це, між іншим, спірне питання. Що Луказу під силу, те й Тереса подужає.

— Яким буде завдання? — з діловим виглядом запитав той і навіть блокнот з автопером дістав, готовий записувати.

Джозеф подивився на Луказа схвально, а на Тересу, в якої не було нічого, на чому можна робити записи, неласкаво. Та вона б, мабуть, зараз і записати нічого не змогла — думки продовжували скакати.

— Завдання я повідомлю пізніше, — відповів Джозеф Луказу, але знову подивився на Тересу.

Погляд у нього сьогодні, треба сказати, важкий. Напевно, мігрень розігралася після невдалих спроб ментальної перевірки. А не треба було зазіхати на те, що належить Тересі. Спогади — це її власність і ніхто не має права витягувати з них найцікавіші епізоди. Тереса анітрохи не сумнівалася, що якби не допомога друзів, якби не шмидрявка та шишки хмелю, якби її думки не скакали як зайці, Джозеф підступно під приводом ментальної перевірки змусив би забути той момент, коли вона стягнула з нього ковдру. Адже він постійно підводив саме до цього місця. А Тересі якраз це місце найбільше й не хотілося забувати.

Так, їй сподобалося те, що вона побачила. Джозеф без одягу, між іншим, набагато приємніший, ніж в одязі — не такий офіційний, пихатий і самовпевнений. Тересі подобалося згадувати його горбисте від м'язів тіло. Він напрочуд добре складений, навіть краще, ніж Анджей з книжки Моніки. Він описаний там красенем, але вразив не так сильно, хоча в романі багато уваги приділялося його зовнішності. Тересі згадався уривок, де описано першу відверту сцену. Агнежка вперше побачила оголений торс Анджея. І він її так захопив, що вона почала вивчати його в деталях, ковзаючи долонями по плечах та грудях. А Анджей стогнав від насолоди. Цікаво, чи всім чоловікам настільки подобаються жіночі дотики? Епізод книги почав прокручуватися далі, тільки тепер чомусь його учасниками стали Тереса та Джозеф. Вона діяла навіть сміливіше за Агнежку. Ні, ну цікаво ж, як чоловіки влаштовані. Але й він, гарний чортяка, теж пішов набагато далі за Анджея. У Тереси навіть щоки спалахнули, хоча взагалі-то вона рідко червоніє.

— …післязавтра після занять у моєму кабінеті. Можете бути вільні.

Що післязавтра? Думки знову зробили стрибок — цього разу, на щастя, в реальність. Але вихопити всю фразу Джозефа не вдалося. Проте інтуїція та логіка підказували, що, мабуть, він назвав час та місце, де буде озвучено завдання другого туру.

Старшокурсники піднялися зі своїх місць та попрямували на вихід. Тереса наслідувала їхній приклад, нарешті отримавши від Джозефа хитрий погляд, який означав, що війна триває. Ні про які мирні перемовини чи тим більше капітуляцію не йдеться. Вона не сумнівалася, що він не залишив своїх підступних планів.

На виході на Тересу вже чекали подруги з місією провести до гуртожитку. Що було дуже доречно, з огляду на мішанину в голові.