Безіменний

Глава 51

Еріка разом з Аларом дивилися шаленими очима на місце, де ще хвилину тому про їхнє прощання нагадував темно-коричневий символ. А тепер там нічого не було, все зникло, ніби тимчасове татуювання, яке змивається за декілька днів.

- Почекай, це ж означає..., означає, що..., – договорити жінка просто не змогла, вона за мить кинулася до чоловіка та захопила його у свої міцні обійми, притискаючи до себе якомога сильніше. В неї очі знову наповнилися вологою, але нарешті, нарешті від гарної новини.

Алар сидів і не рухався, майже як кам’яна скульптура. Здавалося, що він і дихав через раз. Радощів Еріки чоловік точно не поділяв, якби вона так палко його не обіймала, мабуть, вибухівка всередині нього вкотре б здетонувала.

- Ти сердишся? – жінка чула, як неритмічно калатає його серце.

- А ти як гадаєш? – Алар намагався відповідати стримано, бо йому зовсім не хотілося зруйнувати жадане та довгоочікуване порозуміння між ними. Це для нього було важливішим навіть за те, що він тепер боржник «Кола долі», чого колишній вартовий і уявляти не бажав.

Еріка відсунулася та ніжно взяла його за обличчя, вона бачила, що в очах чоловіка миготіли блискавки. Жінка провела рукою по його неголеній щоці, погладила чоло, пропустила крізь пальці коротке закуйовджене волосся, і чари від дотиків швидко подіяли, блискавки трохи вгамувалися.

- Є варіант, що тебе не обов’язково змусять стати вартовим?

Чоловік знизав плечима:

- Не знаю. Я ні в чому не впевнений, – Алар глибоко зітхнув, – не розумію, навіщо Аріадна так вчинила? Вона не просто змовчала, виходить, збрехала.

Еріка стиснула його за плече:

- Ну що тут незрозумілого? Ти для неї – сім’я, вона прагне повернути тебе. Ні я, ні Аріадна не змогли б нормально жити, якби ти залишився тут. Але зізнаюсь, зараз мені її теж кортить вбити. Напевно Аріадна хотіла нас помирити, тому нічого мені не сказала. Навіть не натякнула. Через неї...ми оце...

Брова Безіменного одразу злетіла:

- Еріко, ми кохалися не через неї, навіть думати про таке не смій! – обличчя Алара знову наповнилося суворістю.

- Та я й не кажу, що через неї! Проте її брехня завдала мені чималих страждань, я вже гадала, що ніколи тебе не побачу.

- Тобто ти ні про що не шкодуєш, так? – чоловік взяв Еріку за підборіддя та наполегливо зазирнув в очі. Якщо до цього Алар дихав через раз, то зараз і взагалі дихати перестав, чекаючи відповіді. М’язи напружилися, погляд аж пронизував. Та він як водограй, що ось-ось вистрелить вгору!

- Звичайно, що ні. Ох і запитання! – Еріка знову обійняла його, замкнувши руки за шиєю. Хоча в голові судмедекспертки таки промайнула тихенька думка, чи переспала вона б з Аларом, аби не брехня вартової? Заперечувати на всі сто відсотків, що страх перед розставанням та розуміння, що в них залишилася тільки одна ніч, теж зіграли своє. Аріадна! Отримає вона за цю витівку такого копняка, ніякі навички та вміння вартових не допоможуть!

Чоловік видихнув та заспокоївся. Дотики Еріки, яких йому так постійно бракувало, вгамовували його вибухонебезпечне нутро.

- Чуєш? Тобі ж той..., добре було?

Жінці стало кумедно. Чим далі, тим цікавіші питання ставить Безіменний.

- Хіба не помітно, що добре?

- Вам в цьому сенсі довіряти не можна.

Еріка не витримала та зареготала:

- Та ти ж кричав, що наче Марфа у сливах! Знавець зі знавців! Я гадала, що ти у своїх «ліжкових» здібностях анітрохи не сумніваєшся? Знала б я, що ти так перейматимешся, можливо, раніше подібним чином похитнула твою самовпевненість.

Безіменний трохи відсунувся та підступно примруживсь, а тоді перемістив свою руку Еріці на стегно та стиснув його:

- Будеш нариватися, повторимо ще раз, аби закріпити результат. – Його оксамитовий теплий голос вкотре зробив своє, жінка відчула, як в ній розпалюється пристрасне полум’я. Вона миттєво припинила сміятися та перевела погляд на вуста чоловіка. Та тільки він нахилився, аби її поцілувати, як пролунав якийсь дивний звук..., а потім ледь чутні кроки й за декілька секунд до їхньої кімнати увійшов Іриней. Еріка ледь ковдрою вкритися встигла, надворі вже майже настав світанок, тож видно все було добре.

- О! Вітаю, друзі! А я завжди казав, що секс – найкраще примирення. – Чоловік-химера сперся людським плечем на стіну, усміхаючись та смачно хрумаючи яблуко. Здається, цей фрукт він обожнював найбільше.

- Ти перший в моєму переліку, кого я сьогодні вб’ю! І відвернися! Негайно! – Еріка крикнула та хотіла поцілити в хитру мармизу подушкою, але тоді принадами своїми засвітить, тож швидко відкинула цей задум.

Чоловік-химера задоволено засміявся:

- Вважатиму це за подяку, люба. Ранок вже настав, вставайте та співайте, капосники! Я б радо лишив вас тут ще на декілька днів, але вже час вирушати додому. До речі, я вам сніданок приніс, ви ж багато енергії спалили, сподіваюсь.  

Еріка вмить зашарілась, однак, Безіменний грізно гримнув:

- Іринею, зникни відсіль, зараз же!

- Все-все. Іду. – Він здійняв одну руку вгору. – Але не баріться, чекатиму вас надворі, проведу до Пелагії, аби ви не заблукали ніде лісом. Там вони з тією Дариною вже камінь закляли. А ще вітаю з гарними новинами, Аріадна розповіла, що в неї все вдалося і ви в тому ж самому товаристві повертаєтеся додому.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше