II

 По закiнченнi дев'ятого класу Меланка почала освоювати професiю бiблiотекаря в мiсцевому коледжi. Мама спровадила дядька Василя, так як вiн не збирався зав'язувати з пияцтвом. Люся не на жарт злякалася. Князеву Людмилу збиралися позбавити батькiвських прав i силомiць переселити до глухого села. Знайшли їй житло на краю свiту. Добре, що бандити прийшли вдень, коли Меланка була в коледжi. Справжнi бандити - iнакше їх не назвеш: в наколках, зi зламаними носами i обiрваними вухами. Очi блищали вiд наркотикiв. З першого погляду було видно, що чоловiки знали не з чуток про мiсця позбавлення волi. Погрожували. Люся вимушена буде з'їхати, iнакше скалiчать. Розповiдала їй Жанна, що станеться у випадку непокори. Вчасно Жанна замiж зiбралась за Вадима. Вадим знайшов спiльну мову з бандитами. Начебто домовилися на певний час. Та все одно лячно. Не за себе, а за доньку - дорогу кровинку,  єдину радiсть, щастячко рiдненьке.
 Коли Михайла за клопотанням школи зняли з облiку, нове лихо прийшло в будинок Цибульських. Увечерi пiд час перегляду новин батьки на телеекранi побачили обличчя старшого сина. Василь перебував у госпiталi на лiкуваннi пiсля тяжкого поранення. Про те, що син з перших днiв вiйни став на захист України, Рада з Iваном не знали. Хворе серце чоловiка дало збiй. Довго лiкувався. Пiсля лiкарнi це вже був не той Iван, що ранiше. Слабкий i хворий вiн ледве пiднiмався на третiй поверх. Страждав вiд безпорадностi, згадував свої найкращi кованi вироби. Пощастило, що потрапив до Кузьмука. На подвiр'ї у мера мав змогу творити. Гаврило Едуардович наполягав на тому, щоб Iван нiкого не слухав, кував так, як пiдсказувала йому душа. Майстер насолоджувався свободою творчостi. Там познайомився з сином Гаврила Едуардовича. Марк був чимось схожий на Цибульських. I не тiльки зовнiшiстю. Був близьким по духу. Цiкавився ковальською справою. Дорослому Iвану давав слушнi поради. Гарна родина Кузьмукiв. Чому ж мер так жорстоко поводиться з мешканцями сусiднього будинку? Дивно...
 Працюючи разом з Марком, згадував свою молодiсть - шалену i безрозсудну. Це ж треба було так ризикнути - у циганського барона доньку викрасти!  Весь Радянський Союз об'їздили, переховувалися доти, доки не знайшли безпечне мiсце для постiйного проживання. Вiд циганського прокляття мабуть кохання їх захистило. Рада напевне щось знає. Та чи врятує вона синiв, якi перебувають в зонi АТО? По кiлька разiв на день дзвонив хлопцям, бо вiдчував, що не лише Василь змiнив робочу професiю на вiйськову справу... 

                                         ***
 Михась вступив на факультет сценiчного мистецтва. Вiн швидко знайшов серед студентiв нових друзiв. З Меланкою не спiлкувався, хоча навчався разом з нею в одному коледжi. Михась дуже образився на дiвчину. Заради неї вчинив смiливий i ризикований вчинок, а Мелана вiдвернулася вiд нього. 

                                         ***

 Знайомство з книгами продовжувалося. Бiблiотека коледжу зачарувала. Широкий вибiр лiтератури вiтчизняних i зарубiжних авторiв не тiльки вабив, а i навчав, дивував, дарував насолоду вiд знайомства з кожним новим твором.
 Одягненi в ошатнi обкладинки книги виблискували на сонцi золотими i срiбними буквами на густо-коричневому або сiро-синьому фонi. Класика завжди в модi. Навiть обкладинки не пiддаються впливу часу. 
- Дивно, - думала Мелана, -  люди змiнюються, знаходять новi iдеали, перебирають життєвi цiнностi, вигадують смачнi страви, одягаються iнакше, щоб проявляти свою iндивiдуальнiсть, а класика вiчна - завжди сучасна i цiкава.
 Навперегонки з подругами читали Драйзера, Бальзака, Франка. Цiкавi бесiди, сварки без образ i власнi продовження класичних творiв. Хто кого? В кого вийшло цiкавiше? 
 Старшокурсники пiдготували проект "Сватання на Гончарiвцi". Студенти перших курсiв вперше почувалися акторами. Другокурсники допомогали новачкам адаптуватися на сценi. Давали кориснi поради i пiдказки. Михась виконував роль сучасного Стецька. Нi, вiн дурником не був. Вiд воєнкомату ховався. Умовляв Уляну вийти за нього замiж i двiйко дiток народити, щоб в армiю не забрали. Симпатичний першокурсник виконував роль Олексiя. Кокетувала з хлопцями красуня другокурсниця. Струнка, висока, вродлива, з манерами принцеси. А вже за мить - нещасна жертва, некрасива i безсила. Мелана почала вiдчувала щось подiбне до ревнощiв чи заздрощiв. Щоки почервонiли. Подруги Вiта i Люба спочатку кепкували з неї, а потiм запропонували свою допомогу.
- Меланко, хочеш я тебе з Цибульським познайомлю? Ми з ним тренуємося на секцiї легкої атлетики в унiверситетському спорткомплексi.
- Марко вчився в нашiй школi. В паралельному класi. Особисто з ним не знайома, але для тебе, подруго, можу переступити через гордiсть. Погоджуйся. Вiн менi давно подобається. Ну... давай, погоджуйся. Якщо не для себе, то для мене. Нехай сам вибирає, - замрiяно  шепотiла Люба, доки її пусту балачку не зупинили зауваження викладачiв, якi сидiли поряд.
 На сценi з'явилися новi актори. Цього разу Стецьком був мажорчик. Киянка Уляна готувалася до весiлля. Та, коли вони студентською компанiєю поїхали вiдпочивати до моря, дiвчина ненароком травмувала ногу. Вона не могла самотужки добратися до бази вiдпочинку. Наречений залишив її на пекучому сонцi, a сам поквапився на обiд. Нещасну дiвчину на руках принiс до кiмнати продавець кукурудзи Олексiй. Уляна не повернулася до Києва. Зiграли весiлля в маленькому мiстечку на березi моря. 
 Наступна сценка особливо запам'яталася. Стецько був таким же брехливим, як i Михась. 
  - Сучасний парубок зобов'язаний мати вибiр. У чоловiка в запасi повинно бути багато наречених. Якщо вiдмовить одна, ще десять красунь плекатимуть надiю вийти замiж за Степана.
- Бери собi десять, а Уляну не чiпай! - благав Олексiй.
- Тiльки спрoбуй натякнути Улянi, що в мене вона не одна!
Суперечка завершилася бiйкою. Пiдступний Степан виглядав в очах протилежної статi героєм, вигадував iсторiї, де вiн захищав слабких i боровся за правду. Олексiй завжди був у тiнi. Але дiвоче серце не помилилося. Уляна закохалася у скромного Олексiя. Степан залишився нi з чим. Вiн так i не зрозумiв, яке воно, справжнє кохання.