11 #Софія

11.

За якийсь час Велес з Ніком помінялись місцями, в розмовах вони більше не приймали участі, повністю віддаючи увагу дорозі. Затихли і Тім з Католіною, дівчина просто заснула, втомлена нескінченним потоком питань Халепи. Скаут крутив на долоні металеві кульки. А я поступово став провалюватись у тривожний сон. Там все, що було зі мною, виявилось несправжнім. Там у мене ще хворіли зуби, а поруч сидів Сивий і безупину пив за моє здоров’я, ніби мені від того могло стати легше.  І я не міг зрозуміти який з двох світів справжній, а який - тільки сон. Аж доки мене не жбурнуло об стіну, коли наш фургон у щось вдарився. 

Світ обернувся навколо по вертикалі декілька разів, скрипіли шини, голосно каркнула ворона, закричала Католіна, матюкався Нік. А потім ми зупинились остаточно. Я перевів дух, схопив свій АК і вискочив на вулицю, коли Скаут вже пропав десь у тумані, залишивши двері відкритими. Що б там не сталося, а на ситуацію треба було спочатку подивитись зі сторони. Якщо це напад, залишатись у фургоні - залишатись у пастці. 

Наше авто зупинилось на дорозі, а от мікроавтобус, з яким ми зустрілись лоб в лоб, викинуло на узбіччя. Він лежав на боку, з-під капоту йшла пара, яка одразу перемішувалася з  туманом. Пахло мастилом і горілою ізоляцією. 

- Кінець диктатури інстинктів, кінець тиранії тіла над розумом. Тотальний контроль емоцій. Все буде КАПСУЛІТ! Ви всі - КАПСУЛІТ! - роздався металевий голос з-під машини. Там лежав наполовину придавлений… навіть не знаю хто. Кібой? Але забагато металлу навіть для істинних фанатів кібернетичної субкультури. 

- Відійди і забудь те, що він там бурчить, - сказав незнайомець, що винирнув із туману. Він зробив два швидких кроки, підстрибнув високо вверх та з голосним видихом, надсильним ударом, приземлюючись, відсік мечем голову кібою. - Дякую за допомогу, - посміхнувся він і витріщився на мене зацікавлено ясними блакитними очима. В свою чергу, я не забув навести на нього дуло автомату і теж роздивитись. Худе молоде обличчя, з рідкісною щетиною, що ледь-ледь вкрило підборіддя та верхню губу. Густа висока зачіска світлого волосся. Невисокий зріст. Якби я щойно не побачив, як він рухався і як бив мечем, ніколи б не подумав, що від нього можна очікувати неприємнощів. 

Хлопець махнув мечем у сторону легким рухом лівої кисті, розрізаючи туман, і сині краплі злетіли з леза. Другим рухом меч відправився у піхви над правим плечем. 

- А, і вам привіт, - сказав він, коли поруч зі мною з’явилися Велес і Нік. Молодший брат протер розбитий лоб долонею, змахуючи кров.

- Що сталося? - запитав Велес, розглядаючи мертвого кібоя. 

- Невеличка аварія, - розвів руками хлопець, не перестаючи посміхатись. - На щастя, ви майже не постраждали. 

- Але могли, - роздався позаду нього голос Скаута. Хлопець навіть не поворухнувся. 

- Можливо, - знизав він плечима. - Мене звати Різдво. Давайте знайомитись? 

- Він спричинив аварію, - впевнено повідомив жнець, гвинтівка дивилась дулом у землю, але це мало що означало. Навряд чи хтось встигне кліпнути очима швидше, ніж він вистрелить. 

- Не вигадуй, будь ласка, мене навіть не було у цій машині, - Різдво все-таки подивився на Скаута. 

- Не було. Ти стояв серед дерев, чекав. Отже знав, що аварія буде, і буде саме тут. Твоєю ціллю був кібой. Звідки ти знав про аварію, якщо не спричинив її сам? - великі брови женця погрозливо нахмурились. 

- Це доволі складно пояснити на льоту. Довга передісторія, можливі варіації сюжетів всесвіту та таке інше.... А давайте я вам все розповім дорогою? - запитав він. 

- Якою дорогою? - запитав Велес.

- Ви ж у столицю? Я так само. Підкинете самотнього подорожнього? І заодно вам все розповім, може ще й якусь корисну інформацію.  

- Якщо ми взагалі кудись поїдемо, - сказав Нік, знов витираючи кров. - Фургон заглох після удару, треба подивитись що там. 

До нього підійшла Католіна.

- В салоні є аптечка, пішли зі мною. 

- Синьора, мене звати Різдво. 

- Католіна. 

- Так і будемо стояти? - запитав чужинець. 

- Якщо віддаш зброю, можеш поїхати з нами, а ні - то ні…. - прийняв рішення Велес. 

- Немає проблем. Але з поверненням, сподіваюсь? - у відповідь Велес тільки кивнув. 

Різдво потягнув за шнурок та зняв піхви, також невеликий пістолет з-за відворота плаща, протягнув Велесу.

- Будь ласка. 

Тільки тоді Скаут вийшов, перестав свердлити його очима та зазирнув у машину. Я підійшов ближче. Схоже, крім кібоя в ній нікого не було. Всередині було пусто, ніяких речей. Стара обідрана обшивка та якесь сміття. 

- Бачив таких? - запитав жнець, маючи на увазі кіборга. 

- Ні разу не бачив металевих голів. Все що завгодно, а голови лишались головами.