Історія №3. СПРАВА У ПОРІВНЯННЯХ (2)

Іра зрозуміла, що всі проблеми від порівнянь, коли почала порівнювати свого другого чоловіка з першим. Не в сенсі другого законного з першим законним – закон не пов’язував її ні з першим, ні з другим. В сенсі, другого, з яким ділила ліжко та до якого зверталася «коханий», з першим, який мав ті ж повноваження.

Її другого звуть Сергій. Він серйозний і правильний, але на дотик не дуже, тому Іра щоразу наполягає на вимкненому світлі. Їй не подобається його надто сухорлява статура без жодного натяку на м’язи, її майже нудить від звички Сергія розмахувати руками, коли говорить, і ще більше нудить від його звички читати нотації.

Вона мимоволі порівнює його із першим, Олегом. В Олега були міцні плечі, на яких можна було спати цілу ніч, він говорив коротко і доладно, не вихваляючись і не махаючи руками, і взагалі – більше слухав її, ніж говорив.

Колись з Олегом вони бавилися. Іра перечитує щоденник:

«…І від нічого робити, доки коханий курить на балконі, ти граєш з ним у веселу гру. Ви домовляєтеся розказати про вашу любов у порівняннях. Кажеш: «Ти для мене як…», називаєш якийсь предмет – ручка, двері, стіл, і треба продовжити думку, пояснивши, чому саме ця річ. Кажеш йому: «Ти для мене як шафа - в тобі стільки всього поміщається», а він тобі: «Ти для мене як люстра - теж впала на голову». Ти йому: «Ти для мене як дзеркало - дивлюся і офігіваю», він тобі: «Ти для мене як труси – коли я без тебе, мені ніби чогось бракує», а потім додає без черги: «Ти для мене як розетка – люблю в тебе втикати пальці». Він тушить сигарету і йде підтверджувати свої слова на практиці…».

Іра пирскає зо сміху, а тоді дивиться на дату. В неї записане число – двадцять шосте червня, але не записаний рік. Іра згадує, що сьогодні теж двадцять шосте червня, тільки років три чи чотири по тому, і вирішує пограти в цю гру з Сергієм.

Сергій дивиться на неї скоса, а тоді відмахується. Мовляв, що за дурниці. Мовляв, займімося чимось кориснішим.

Іра зітхає і просить вимкнути світло.

Їй ні грама не подобається, бо вона знову порівнює. Іра порівнює запахи цих чоловіків, їхні звички, обійми і політичні погляди. Іра порівнює все, і ще в жодному з порівнянь не виграв її другий. Вона знає, що від порівнянь одні проблеми, але не може зупинитися і порівнює, порівнює, порівнює.

А потім їй трапляється хтось, з ким не йдуть у жодні порівняння ні її перший, ні її другий. Хтось із приголомшливим спортивним тілом, гучним іменем і добрим серцем, якщо вірити ЗМІ і соцмережам.

Іра закушує губу і думає, чи її так само порівнюють з іншими її перший і другий. Тішить одне – цей хтось не порівнює точно.