Розділ 16. Повернення

Повернення

Незабудка не встигла й доторкнутися до дверей, як перед нею спалахнуло блакитне полум’я. Вогонь трохи обпік руку, дівчина різко відсмикнула долоню. Ліля озирнулася.

Діана була досить далеко, там же, куди її нещодавно відкинула Незабудка. Вона була обезсилена і дуже виснажена, навіть не могла досі підвестися. Але… Блакитний вогонь раптово виник у повітрі і кинувся на Незабудку. Та від несподіванки ледве змогла ухилитися, підскочивши догори.

Діана продовжувала сидіти на землі, далеко від Лілі, а блакитний вогонь сам по собі вигравав перед Незабудкою. Дівчинка не могла зрозуміти, що відбувається. Як Діані вдавалося керувати вогнем на відстані, при цьому не роблячи жодного руху? Полум’я просто виникало в повітрі й звіром кидалося на неї, було важко передбачити, як він рухатиметься…

– Що за..? – лише й вихопилося в Незабудки, доки вона ледве встигала викрутитися з атак.

З будівлі за всім, що відбувалося, спостерігали. Пані Катрина захоплено дивилася, як Діана змогла опанувати керування вогнем за допомогою сили думки.

– Це… неперевершено, – говорила вона, не відводячи погляду. – Це ж треба, а зовсім нещодавно вона ледве могла пригадати елементарні прийоми…

– Думаю, їй вдалося запалити ту саму іскру, – мовила Яна. – Вона, схоже, й вплинула на такий… прогрес. Тепер Діана загалом набагато краще керує вогнем.

– Навіть краще, ніж тоді, коли… загалом, коли вона втратила пам’ять.

– Так, мабуть… Можливо, ще тоді її іскра була не запалена? Тобто, вона загалом добре керувала вогнем, але її потенціал був не до кінця розкритий.

– Таке може бути, – пані Катрина стиснула плечима. – У будь якому разі, її сила блакитного вогню просто неперевершена.

З цим усі могли погодитися. Вогонь поводився ніби сам по собі, а Діана просто спостерігала за ним. Сама ж дівчина сиділа поміж дерев і не могла навіть підвестися – настільки виснаженою вона була… Незабудка почала поступово підбиратися до неї.

– А що буде, якщо ти раптом вирубишся? – глузливо запитала Ліля.

– Не хвилюйся, тоді керуватиму вогнем зі сну, – в’їдливо відповіла їй Діана.

Видно, Діана й не збиралася підводитися. Це було б лише марною тратою енергії. Незабудка ж змінила план своїх дій: вона зрозуміла, що дістатися до друзів Діана їй не дасть. Тож тепер вона хотіла якось спекатися її… Так, щоб володарка блакитного вогню не змогла завадити Лілі.

Незабудка відправила стрімку змійку чорного полум’я назустріч Діані, але ту миттєво захистив блакитний вогонь.

– Скажи мені… – прошипіла Незабудка, – як тобі вдалося перемогти мою матір?!

– Її сила – темно-синє полум’я – надзвичайно могутня, – мовила Діана. – Вона навіть потужніша за мій вогонь. Але… ця сила штучна, так? І саме через це вона виявилася слабшою.

– Тобто? Вона ж була створена набагато сильнішою за блакитний вогонь!

– У тому й справа. Вона створена. І все. Ця сила не може розвиватися далі… На відміну від природнього дару. Природній дар здатний піти набагато далі за штучний, він може переступити усі границі, якщо цього дуже захотіти. На те він і даний нам самою природою.

На цих словах Діана викликала чотири смужки вогню, що миттю окутали кільцем зап’ястя ти щиколотки Лілі. Весь чорний вогонь, що його викликала Незабудка, одразу ж зник.

– Ліза показала мені одну цікаву штуку, – Діана усміхнулася. – Такий прийом, як вогняні наручники.

– Сама назву придумала? – Ліля скреготнула зубами.

Діана усміхнулася:

– Так вогонь зовсім не обпікається, правда ж? Я сама була здивована, коли вона зчепила мої руки такою ж штуковиною… Хоч вогонь майже невідчутний, але він добре блокуватиме твою силу.

– І?.. Що тепер?

– Тепер тобі треба опустити купол. На щастя, ти це зможеш зробити і в такому положенні.

Ліля поморщила носика. Її дивувало, як Діана змогла дізнатися, як саме був створений купол. Схоже, володарка блакитного вогню здогадалася про думки Незабудки.

– Не хвилюйся, – мовила Діана, – твоя мама вже встигла люб’язно усім зі мною поділитися…

– Гаразд, – Ліля похилила голову. – Я знешкоджу купол. Але скажи: що тепер ти зробиш зі мною та моєю мамою? Уб’єш? Здаси поліції?

– Ні.

Незабудка підвела погляд і здивовано вигнула брову.

– А що ж тоді? – пирхнула вона. – Придумала щось цікавіше?

– Зовсім ні. Я залишу вас тут… Робіть далі, що хочете. Є лиш одна умова: більше не з’являйтеся у моєму житті.

***

Блакитний вогонь – це не дар. І не прокляття, точно. Це навіть не призначення… хоча Діана вже так починала думати. Але справді, блакитний вогонь ще нічого не визначає. Це всього лише одне із випробувань, яке приготувала доля.

Блакитний вогонь приніс Діані з собою багато проблем і радощів також. Він виявився всього лише випробуванням, через яке дівчині довелося пережити. І коли іскра запалилася – це означало, що вона справилася з цим завданням…