Містер Генальдіус

       Ми спали приблизно сімнадцять годин і коли прокинулися, то біля нас уже з’явилася форма на сьогодні. Цього разу вона була блакитного кольору з білими пояском, ланцюжком та кедами. Хлопці розповідали, що в бойових магів уніформа трішки відрізняється від основної. Майже у всіх магів форми білі, з певними деталями того кольору, який відповідає головній силі стихій якими  вони володіють. А у бойових магів, все змінюється навпаки. Це було створено для того, щоб легше було розрізняти їхні сили і навчати курсантів.

        Поснідавши, як зазвичай, ми з Ніколь побігли за підручниками. На верхньому було написано :  Валентайн Скотт  «Історія магії. Найцікавіші історії», викладач – містер Генальдіус. А заняття проходитимуть там само, що й написано на наступній книзі – на свіжому повітрі. Проте другий підручник зовсім не був схожим на той, що був минулого разу. Це була скоріше табличка, де зазначалося : який буде урок, хто його проводитиме і де він відбуватиметься. Виявляється Меланія Гілберг казала правду і більшість занять таки проходитимуть на свіжому повітрі. А всі попередні були в приміщенні, щоб курсанти звикли до того, де вони навчаються та й щоб зручніше було перевірити їхні здібності.

        Отже, Ніколь та я  вийшли з кімнати та направилися до академії, по дорозі ми зустріли Акву і Еріка та пішли далі разом. Всі курсанти, кого ми зустрічали, дивилися на нас чи то з захопленням, чи то зі здивуванням. Це не пройшло повз мою увагу. Та й Ніколь здивувало також.. Тоді хлопці це помітили і розповіли нам чому так. Їм про це вчора розказала  місіс Вайтс, вона дуже поспішала і, мабуть, Еріку з Аквою також нічого не розповіла б, якби не зустріла їх випадково по дорозі у їдальню.   Виявляється, реальний модуль не тільки відкривається дуже рідко, але й робить це або перед обраними або неймовірно великодушними людьми, попереду в  яких великі справи. А якщо під час проходження гри він дарує такий вид магії, то того, хто його отримав, чекає серйозна небезпека.

        Я почала дуже сильно хвилюватися, помітивши це, друзі одразу запевнили мене, що це, мабуть, неправда, адже в мене вже були на даний момент всі сили, окрім цієї. Проте мені вже давно було відомо про пророцтво і на мене було вже скоєно два ворожі напади. А це забагато, як на перший тиждень навчання, який, до речі, ще не закінчився.

       Ми вже встигли підійти до навчального корпусу, проте тут нікого з нашої групи не було. Раптом я помітила Емілі, також стихійницю, яка йшла за будівлю. Ми пішли за нею і побачили інших курсантів та містера Генальдіуса. До речі, одягнений він був дещо незвично. Він постійно носив різні вишиванки, проте цього разу ще й був одягнений у шаровари та  чоботи, а стандартна зачіска була змінена на козацький оселедець.

        Нам багато чого встиг розповісти Аква про вчителів і я знала, що містер Генальдіус, розповідаючи про когось намагається виглядати як та чи інша людина, тому постійно змінює образи. А ще йому гарно вдається магія, за допомогою якої можна змінювати свою зачіску та одяг, тому він постійно нею користується.

        От і цього разу наш викладач змінив образ та став тим, про кого хотів розповісти –                      козаком-характерником.

        Через декілька хвилин, коли підійшли всі наші одногрупники містер Генальдіус почав свою розповідь : «Всі ви вивчали історію України у школі і ніколи не звертали уваги на ті чи інші події, які сталися за допомогою магії. А їх було неймовірно багато. Ще до того як лорд тьми став надзвичайно  злим та змінив своє ім’я на дане прізвисько, було дуже багато магів, які володіли як мінімум двома-трьома силами. Серед них були і козаки, проте далеко не всі. Тих, хто мав такі здібності, за їхню хоробрість та винахідливість люди назвали характерниками. Більшість з них були цілителями,  володіли силами повітря,  телепатії, а особливо гарно - бойовою магією. Про їхні здібності ходили легенди.  Характерники були чудовими знахарями, вміли непомітно підкрастися до ворога та один з них, в разі небезпеки, коли козаки бачили вороже військо, але їх було замало, міг створити ілюзію про те, що це не їхній полк, а просто росте якийсь ліс ».

        Містер Генальдіус розповів ще дуже багато цікавих фактів про козаків-характерників. І коли він, у своєму костюмі,  активно жестикулюючи, розповідав їх, то перед нами неначе виникали картинки, які складалися у захоплюючий пригодницький фільм.

        Все це було так цікаво, що час промайнув непомітно. Здавалося, що ми тільки почали слухати його розповідь, проте насправді вже минуло півтори години. Ми піднялися зі своїх місць, попрощалися з містером Генальдіусом і пішли туди, куди він показав, після того, як Ніколь запитала, де проходитиме наступне заняття по бойовій магії.