Блакитне сяйво

Пастка

       Тут абсолютно нічогісінько не змінилося, за винятком того, що я не побачила жодної людини після свого прибуття. Коли пішла до гуртожитків та академії, то також не побачила ні курсантів, ні викладачів, ні Меланії Гілберг. Я почала підозрювати, що щось тут не так. Це точно не сон, а те, що нікого тут немає може значити лише, що академію винищили або, що хтось підмінив мій портал. Я спробувала повернутися додому, проте картина зіпсувалася і була непридатною для користування. Обійшовши ще раз академію і не помітивши нікого, подумала, що це якась помилка і вирішила піти до бібліотеки, щоб знайти якесь заклинання для телепортації.  Проте всі книжки тут були обманками (просто обкладинками, які зникали, коли їх взяти в руки).

       Тоді я, ще раз обійшовши всю цю територію, згадала, як Ерік розказував, як використав якесь заклинання типу «Корделіо» і тоді він переніс нас до академії. Мені точно запам’яталося, що перший склад цього магічного слова кор. Але що далі ніяк згадати не могла.

       Раптом біля самих дверей академії відкрився портал і звідти вийшла Емілі, а за нею її нова компанія. Побачивши, що я стою майже біля них, вони підійшли до мене. На обличчі Емілі читалися перелік та здивування, а от від її друзів віяло злобою та самовдоволенням.

     -Де ми ? І що я тут роблю?- не стала гаяти часу.

     -Нам було потрібно з тобою поговорити, тому ми зараз тут. Давай пройдемо всередину і все тобі розповімо, — сказали вони мало не в один голос, а їх обличчя стали дружелюбними і на них світилися добрі посмішки.

       Я знала, що зроблю дурницю, коли піду за ними, та подальших подій не очікував би на моєму місці ніхто.

       Коли ми зайшли до академії, один з них штовхнув мене вперед, а інший нажав якусь кнопку на стіні і навколо мене виникла енергетична клітка. Я спробувала доторкнутися до неї, але це було неймовірно боляче.

     -Не сприймай це близько до серця. Ми просто хочемо забрати всі твої сили собі. Емілі розповідала, як ти врятувала її з Ніколь,- почав  Кріс.

     -Ми знаємо, що ти не можеш користуватися своєю магією після того випадку. І стежили за тобою. Коли замість того, щоб використати заклинання ти полізла на височенне дерево та піддала ризику і себе, і хлопчика, ми в цьому переконалися, — продовжив Леонардо.

     -Отже, вона тобі не знадобиться, а нам вона може стати в пригоді, — додала Ренате.

     -Але як ви зможете забрати мої сили ?- запитала я.

     -Ця клітка зроблена зі спеціальних матеріалів, які, коли зійде повний місяць, а це буде сьогодні, запрацюють і заберуть твою магію у цю посудину. А потім ми тебе повернемо до твоїх батьків і будеш жити так, як це було рік тому, — відповів Кріс.

       Після цих слів вони відкрили портал і зайшли в нього, а Емілі підійшла до мене.

     -Пробач, я не знала, що вони хочуть зробити, — сказала вона і швидко розвернувшись, зайшла в портал, який закрився за нею.

       Я бачила по її обличчю та поведінці, що вона тут і справді ні при чому та подумки вибачила їй. Зрозумівши, що мені звідси не вибратися, я присіла на каміння. Саме так, після того, як вони пішли, спала ілюзія академії і я була в якійсь хатці, яку давно покинули.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше