Телепортація

       Наступні два дні все проходило однотипно. Ми просиналися, снідали, йшли на заняття, обідали, проводили час з друзями, вечеряли та навчалися новим заклинанням за допомогою ігор, встановлених в наших кімнатах.

       Коли настала п’ятниця, нам повідомили, що сьогодні заняття проводитиме Меланія Гілберг. Вона сказала нам пройти до спеціальної поляни неподалік від академії для випробування нового закляття. Оскільки вона прекрасно володіє різними силами, у тому числі  повітря та й телепортації, то по чому саме буде урок ми ніяк не могли здогадатися. Адже місцина підходила і для першого, і для другого, а підручників так і не з’являлося.

       Ми з Ніколь подумали, що з нашої кімнатою щось не так і чекали книги до останнього, але ті так і не з’являлися. Таке бувало дуже рідко, тож не складно зрозуміти, чому ми не поспішали на урок одразу як не побачили підручників. Після того, як зрозуміли, що вже нічого не з’явиться, кинулися бігти до спеціальної поляни і ледве встигнули на заняття. Добре, що вона знаходиться ближче до гуртожитку. Коли ми туди прибігли, прийшла і Меланія Гілберг.

     - Всім доброго ранку, — сказала вона.- Як мені відомо, ви вже вмієте відкривати портали до входу в академію та в спеціальне місце, коли повертаєтеся додому. Та чи хотіли б ви вміти телепортуватися туди, куди вам заманеться ? Звісно що так. Адже це не тільки дуже зручно та відкриває багато можливостей, а й неймовірно зручно. Окрім того, це допоможе вам у майбутньому при битві з темними.

       Після цих слів директриси, я згадала, як вона літала в повітрі, захищаючись від атак Корнеліуса та нападаючи на нього.  Всі курсанти прекрасно знали, що маги не можуть літати. Отже, виходить, що це були тисячі незначних переміщень, які тримали її у повітрі, поєднані з магією повітря. Якщо мої припущення і справді правильні, то я дуже хочу навчитися робити це.

       Закінчивши думати про це, зрозуміла, що як завжди прослухала половину того, що розповідала Меланія Гілберг. Ну не знаю чому, але в мене постійно якась манія : як тільки починають говорити про щось важливе, я одразу задумуюсь над тим, що сказали спершу і так пропускаю повз увагу іншу інформацію. А, як на зло, важливіше завжди те, що кажуть згодом, а не на початку. Цього разу мені пощастило. Здається я не пропустила нічого важливого, а Меланія Гілберг продовжувала свою промову.

      - Для того, щоб виконати це складне заклинання потрібно сказати «Пантікуліон» і ви зможете переміститися. Станьте всі в ряд і спробуйте опинитися на два метри праворуч. Не розчаровуйтесь, якщо у вас цього не вийде з першого разу. Пам’ятайте, заклинання не з простих.

       Мені дуже потрібно було для майбутньої важливої битви навчитися користуватися цим заклинанням і я почала дуже сильно хвилюватися. Проте як виявилося через декілька хвилин, коли все-таки наважившись проказала заклинання, це було даремно. Воно вдалося мені з першого разу та й більшій половині одногрупників також. Як щодо інших, то вони зробили це вже з другої або третьої спроби. Отже, або ми надзвичайно добре встигли опанувати магію або Меланія Гілберг просто намагалася нас налякати кажучи, що воно неймовірно складне. І мушу зауважити, їй це вдалося.

       Потім ми всі встигли приблизно по десять разів телепортуватися у різноманітні місця. Дехто навіть телепортувався до їдальні та повернувся з недоїденим пончиком у руках як підтвердження, а інші повернулися разом зі своїми валізками. Побачивши це, Меланія Гілберг роздала всі браслети для допомоги при боротьбі з темними магами, попрощалася та відпустила нас. Всі побігли хто куди. Деякі одногрупники помчали здавати книги до бібліотеки, інші до їдальні, перекусити святковою їжею, приготованою на честь закінчення другого семестру. Ніколь, Ерік та Аква також побігли до бібліотеки. Інакше не зможуть покинути територію академії, поки цього не зроблять. Ця інформація була для нас дещо новою, адже на попередні канікули та й на вихідні, ми спокійно могли телепортуватися додому, навіть  не задумуючись про книги. А тепер це було обов’язково. Мабуть, такі зміни відбулися через літні канікули.

       Я встигла здати книги ще на початку цього тижня, тож спокійна йшла до академії. Звісно можна було телепортуватися або піти з друзями, проте в бібліотеці дуже багато народу, а мені хотілося просто прогулятися.

       Раптом Меланія Гілберг покликала мене. Це було дещо несподівано, адже я думала, що вона вже пішла.

     - Мені потрібно з тобою поговорити, — сказала вона.- Як ти вже знаєш, канікули триватимуть чотири місяці, а попереду в тебе неймовірно тяжка битва за долю світу. Саме тому потрібно буде тренуватися кожного дня. Для цього я дам тобі декілька книг із заклинаннями.

     -Так, звісно. Я також думала про це, але що буде, коли їх побачать мої батьки?

     - Не хвилюйся через це. Всі магічні книжки під закляттям. Вони були написані поверх звичайних. Тож люди бачать лише ту книжку, якою вона була до магічного втручання. Для того, щоб побачити як вона виглядала до цього і почитати те, що в ній було, потрібно проказати заклинання «Ресентіліум».

     - А коли книжку буду тримати я, то перехожі також будуть бачити її звичайною?

     - Саме так. Те, чи ти її тримаєш, чи ні, взагалі на це не впливає, — відповіла Меланія Гілберг і згодом додала.- І не забудь. Тренуватися потрібно кожного дня. Якщо ти практикуватимешся так часто, то твоя сила навіть зростатиме.

     - Це було б чудово, — сказала я, подумавши про пророцтво та майбутню битву.

     - Книжки вже стоять у тебе в кімнаті, — перервала мої роздуми Меланія Гілберг.- Проте не перевантажуй себе, щоб не сталося такої ж прикрої ситуації як тоді, коли твоїх одногрупниць викрали. Тренуйся в міру. Якщо щось не вдається, спробуй наступного дня, а якщо вже і тоді ні, то переходь до наступного. Їх дуже багато. Постарайся опанувати приблизно десять заклинань з кожної книги.

     - Добре спробую,- сказала я і раптом згадала, що мої друзі чекають мене, щоб обговорити деталі майбутньої подорожі.