Третій семестр

       Наступного дня після того, як я дізналася все про моє викрадення та пошуки, ми мали повертатися додому. Батьки після неприємного інциденту хотіли цього понад усе. Тож спакувавши всі валізи, ми сіли на літак та без пригод дісталися до рідного містечка. Наступного дня після нашого приїзду, я попрощалася з Ніколь та вона телепортувалася додому з моєї кімнати. Батьки надто багато часу провели за кордоном і їм терміново потрібно було піти на роботу, тож цього побачити ніхто не міг.

       Наступні дні проходили якось однаково. Я постійно тренувалася виконувати магічні закляття, деколи допомагала людям, звісно так, щоб вони не помітили. І ось нарешті минуло два тижні та мені знову потрібно повертатися на 3 семестр навчання в академії.  Я знову зможу побачити друзів та вивчити ще більше всіляких заклять, яких на даний момент і так знаю чимало. Проте не потрібно також забувати і про підготовку до майбутньої битви. Часу залишається все менше і менше, а потрібно встигнути ще багато чому навчитися.

       Коли настала дев’ята година, я взяла валізку зі спакованими речами, поїхала разом з батьками на залізничний вокзал, попрощалася з батьками, сіла в поїзд та коли він рушив, відкрила портал до найкращої і найдорожчої для мене магічної академії.

       Опинившись там, я здивувалася, температура була набагато меншою ніж завжди, з дерев опали всі листочки, а квітів тут уже не було. Всі, хто мені зустрічався, були з сумними обличчями, а учнів значно поменшало. Це було тривожним сигналом. А також я ніде не могла знайти друзів.

       Використавши заклинання «Вармінтіус» та моментально зігрівшись, я вже хотіла піти до академії на пошуки Акви, Еріка та Ніколь, як раптом пролунав спеціальний сигнал, який повідомляв про зібрання всіх викладачів та курсантів. Зайшовши до зали, я зрозуміла, що даремно так сильно хвилююся, а наявність друзів поруч та слова Меланії Гілберг  остаточно заспокоїли мене.

       Вона нам повідомила, що не потрібно турбуватися за зміни в погоді. Вже через годину все стане так, як завжди. Такий стан речей пов’язаний з тим, що протягом всього навчання на території академії літо. Задля підтримання балансу на літні канікули чари з погоди знімаються і настає осінь — середня та найближча пора року. А всі похмурі тому, що так на нас впливає навколишнє середовище. Якщо говорити точніше – та сама осінь. А курсантів зараз так мало тому, що багато відпросилося через певні обставини. На щастя, не зважаючи на численні напади на викладачів та курсантів, всі здорові та ніхто аніскілечки не постраждав.

       Проте була і неприємна новина, темні маги встигли унеможливити появу двадцяти нових чарівників. На жаль, світлих відьом та чаклунів не так багато, щоб вони могли захистити абсолютно всіх. Але все одно, передбачається, що якщо вирішальна битва пройде успішно, то набір на навчання через чотири роки буде дуже вдалим і курсантів буде вдвічі, а то й втричі більше ніж минулого разу.

       Меланія Гілберг також повідомила про появу багатьох нових предметів. Після слів директриси, що не всі вони будуть пов’язані з магією я задумалася і прослухала абсолютно все, що вона потім говорила. Як і Ніколь та Аква з Еріком. А оскільки в інших питати про це не хотілося, то мені залишалося лише думати-гадати, які ж предмети в нас з’явилися та робити висновки про нових викладачів. З першого погляду можна сказати, що всі вони дуже добрі, проте чи правда це, зможемо переконатися лише наприкінці третього семестру. Адже дуже часто перше враження, яке в нас складається про людей є хибним, ми не знаємо їхнього справжнього характеру.

       Коли все це завершилося ми піднялися зі своїх місць та пішли до їдальні на святкування початку третього семестру. Поки ми туди йшли, я помітила що щось неладне і наступне моє запитання було не тільки влучним, а й здивувало друзів, звісно, кожного по-різному.

     -А давно ви з Еріком зустрічаєтеся?- запитала я у Ніколь.

     -Звідки ти знаєш?- в один голос запитали вони мене.

       Після моїх коротких пояснень, друзі відповіли на моє запитання. Виявляється, вже наступного дня після того, як Ніколь повернулася до рідного міста, на неї напав темний маг. Він став чаклуном нещодавно, тож подрузі вдалося з легкістю знешкодити ворога. А от битва з його батьком, який прийшов на поклик сина, не обіцяла принести нічого хорошого. Тоді Ніколь покликала на допомогу. Найближче до неї знаходився не хто інший, як Ерік. Через п’ять хвилин битви проти неймовірно сильного супротивника, вони нарешті змогли його перемогти. Після того моменту Ерік з Ніколь і почали зустрічатися.

       Це була дуже гарна історія. Потім ми обговорили ще багато чого цікавого, розповіли про те, хто як провів свої канікули та інше. Коли вже зовсім стемніло, ми розійшлися по своїх кімнатах.