Поранення

       Навкруги було неймовірно гарно. Саме сьогодні знову відбувалася ця чудасія на небі і мабуть, мільйони людей спостерігали за цим дивовижним явищем. Проте мені було не до цього. Між мною та Корнеліусом розпочався лютий двобій за життя. Ми літали над скелями, кидаючи одне в одного найсильніші закляття, ухилялися та ставили щити, проте ніхто не піддавався. Здавалося, що в нас рівні сили. Але після годинної битви я неймовірно втомилася, сили покидали мене, а ця сукня лише сковувала рухи. Тож мені вже складно було залишатися в повітрі і довелося покинути таку вигідну бойову позицію.

       На землі також доводилося немало магії затрачати на щити, що дуже втомлювало. Вже через певний час мені починало здаватися, що я от-от впаду, а мого суперника ця сутичка геть не втомила, навпаки, здається дивлячись як я згасаю на очах, він тільки ставав сильнішим.

       Коли я вже геть знесиліла і здавалося, що все втрачено, раптом прямо біля мене відкрився портал і звідти вийшли мої найкращі друзі. Ерік, Аква та Ніколь стали навколо мене та взялися за руки і накрили нас щитом. Тоді я подивилася на них та згадала, для чого власне борюся з Корнеліусом — для того, щоб нарешті покінчити зі злом, щоб нарешті настали добрі часи, щоб по всьому світу не було війн, щоб людини жили між собою мирно та щасливо. Після цих думок, в мене неначе з’явилося нове дихання, нові сили. Тоді я знову відчула як в мене з’являється другий артефакт — корона, яка робить мене ще могутнішою ніж це було до сьогодні.

       В той момент, коли я усвідомила все це, то зрозуміла, що знаю закляття, яке раз і назавжди переможе ворога. Тоді я промовила «Каліспіранто девонаванта», а Ерік, Аква та Ніколь підхопили ці слова за мною. Ми почали їх повторювати знову і знову аж доки від лорда Корнеліуса не залишилося нічого крім сфер з чарівними силами. Їх було чотири. Вони підлетіли до нас та додалися до нашої магії.

       Ми вже починали радіти та стрибати на радощах, як раптом Аква рухнув на землю. Всі одразу кинулися до нього. Хлопець уже був без свідомості, а на животі в нього була страшна рана, яка за секунду вже встигла збільшитися вдвічі.  Тоді ми всі троє кинулися йому на допомогу та використали найсильніші та найкращі закляття зцілення, які тільки знали, але все було марно. Це лише допомогло припинити зараження, а сама рана нікуди не дівалася.