Ангел-охоронець, мій захисник

- Чергова фанатка? Як ти дізналась де ми живемо?! - почула я розлючений, але дуже приємний, мелодійний голос спросоння.

- А, ви хазяїн? Вибачте, просто мій автобус поїхав без мене. Я хотіла перечекати дощ. Вибачте. Я-я-я вже йду геть. - я швидко піднялась, обтрусилась, підтримуючи Касю рукою. Мені стало так соромно, що хотілось провалитьсь крізь землю. Я вже хотіла бігти, але хлопець, наче прочитав мої думки, схопив за руку і потягнув на себе. Я зойкнула і ледь не впала на нього. Він зазирнув своїми променистими очима в мої.

- Ти не знаєш хто я?

- А повинна? - я відсмикнула руку і почала розглядати його обличчя. Біла м'яка шкіра, темні карі очі, густі брови і рожеві пухлі губи.

- Ти вперше в Сеулі? - перебив він тишу. В цей момент я зрозуміла, що нагло п'ялюсь на нього. Я зашарілась і відвела погляд убік.

- Угу. - закивала головою.

- Заходь, ти мабуть, голодна? - він гостинно відчинив двері та поклав свою руку на моє плече. - Господи! Та ти промокла, як хлющ. - крикнув брюнет і почав знімати з мене куртку. - Проходь.

Будинок всередині виглядав ще більшим, ніж здавався зовні. Атмосфера була приємною, адже кольорова гама була світлою.

Хазяїн посадив мене на диван в столовій, а сам пішов на кухню жарити млинці.

- Вау! Ти готуєш! - захоплено вигукнула я.

- Ага, - трішки зашарівшись, відповів він.

- Як тебе звати?

- Мене? Аліса. А тебе?

- Незвично, коли таке питають. - посміхнувся - Я - Джин. Кім Сок Джин.

- Приємно познайомитись.

- І мені. А звідки ти?

- Я з України, Києва.

- Це далеко?

- Так, дуже.

 Ще приблизно хвилин п'ятнадцять ми з Джином знайомились. Він виявився дуже хорошою і приємною людиною. Знайомство тривало до тих пір, поки ми не почули чийсь голос з другого поверху.

- Джин! Ти з ким там говориш? Спати не даєш. Не дай Бог, Шугу-хьона розбудиш, і нам усім... - русявий хлопець, що спускався по сходах, затнувся і вилупився на мене скляними очима. Від того погляду аж страшно стало.

В будинку запала мертва тиша...