Доросла дитина

Тишу перервала моя кицька. Вона вилізла з-під ковти, глипнула на мене сонними оченятами, і голосно смачно позіхнула.

- Ааа! Кися! - закричав незнайомець, наче божевільний, він схопив кішку і почав її гладити та пестити. - Як звати цю лапочку? - пропищав він.

- Це Кася. - тремтячим голосом відповіла я.

- А ти хто? І що ти тут робиш? - він знову вилупився на мене, як баран на нові ворота.

- Це Аліса. Вона з України - Джин ступив крок вперед, випереджаючи мене, тим самим ховаючи від настирного погляду русявчика, - Вона не знає дороги до свого гуртожитку, Те, давай допоможемо їй. Вона нас не знає. А взагалі, чого це я виправдовуюсь перед тобою? - брова Джина поповзла догори.

- Ну добре. Можна я буду називати тебе Лісою? Є така співачка, вона мені дуже подобається.

- Емм, Ліса з Blackpink? - він кивнув головою - Добре, я не проти мені й самій подобається.

Те посміхнувся:

- Ходімо, я покажу тобі свою кімнату - мінлива зміна настрою хлопця мене трохи здивувала. Але я зробила вигляд, ніби нічого не помітила.

 Хлопець повів мене по довгому коридору, по сходах ми піднялися на другий поверх.

Ми проходили повз кімнати. Деякі двері були відчинені. Мій погляд випадково впав на одну з кімнат: на шикарному дорогому ліжку, як зірочка, лежав, ні, розвалився рудий хлопець. Це викликало в мене посмішку і тихеньке "Хі".

- Ми прийшли, заходь - хлопець відчинив переді мною двері і пропустив усередину.

Кімната була невелика, але затишна (чесно кажучи, трохи схожа на мою). Стіни були білими, але деталі декору фіолетового кольору: штори, коврик з ворсинками, покривало, а на стелі зірочки, що світяться у темряві. На ліжку багато декоративних подушок і іграшок, а над ним плакати з аніме.

- Вау! У тебе багато фіолетового кольору. Він твій улюблений?

- Ага. До речі, я - Кім Техьон. Або можеш навивати мене Ві. У мене багато настільних ігор. Хочеш пограти зі мною?

Техьон такий милий і добрий, наче дитина. Я вдивлялася в його обличчя і не могля налюбуватись. Такий симпатичний! Аж тут я зрозуміла, що він чекає відповіді.

- Вибач, але давай трішки пізніше. Я дуже голодна. Давай поїмо, а потім обов'язково пограємо. - чесно кажучи, відмовляти йому було дуже важко. Мабуть, він це зрозумів і пішов мені на зустріч. Ві широко посміхнувся, показуючи всі свої білосніжні зуби.

- Тоді, ходімо. Джин, мабуть, вже все приготував. Заодно за спільним столом познайомишся з усіма.

- Усіма? Скільки вас тут усього?

- Семеро. Ми - BTS.