БІлий Вальс

ОСІННЯ СПОВІДЬ

Я грішна перед Вами,
пане мій,
що, пам’яті збиваючи пороги,
шукала Вас у собі,
наче Бога,
коли звучав для іншої Ваш сміх...

Ішла за Вами
І губила Вас
отам, де Ви давно відшепотіли,
де голос, затаврований у тілі,
у танці літа передчасно згас…

Я согрішила, знаю,
пане мій.
Мені мовчання Ваше -
не під силу.
Забути Вас
я Господа просила,
ті спогади вбивала,
та - без змін…

Чи Ви мені пробачите колись
терпке мовчання
у хвилини болю?
Мій пане,
заберу його з собою,
ступаючи у жовтий падолист…

Подобається

#3590 в Різне
#950 в Поезія

Відредаговано: 23.01.2020